Я вже більше 10 років одружений із прекрасною жінкою, тож навіть уявити не міг, що закохаюсь у іншу.
Але так сталось. І я не міг нічого із собою зробити або хоча б зізнатись дружині. Я просто брехав їй про робочі зустрічі і поїздки з друзями. Я скажу вам чесно, не думаю, що вона завжди вірила мені, адже мені такий активний спосіб життя ніколи не був притаманний.
Але вона мовчала. Навіть коли я не прийшов додому на її день народження, сказавши, що на роботі трапилась аварія, яку без мене ніяк не вирішиться. А повернувшись вранці я побачив повний холодильник їжі. Вона, мабуть, планувала романтичну вечерю, на яку я не з’явився, бо був із іншою.
Думаю, що вона із самого початку запідозрила, що я їй зраджую. Вона стала нервова і погано спала. Видно було, що щось її турбує, але я боявся запитувати. Не хотів чути її осуду.
Найбільше мене боліло через дітей. Я розумів, що їм потрібний батько і я хотів ним бути, адже люблю їх, але не міг нічого вдіяти. Я просто сподівався, що одного ранку відповідь прийде сама собою.
Але це кохання робило мене щасливим. Я вже багато років не відчував такої любові й ніжності. Мені хотілось увесь час бути з коханою і дарувати їй подарунки і засипати компліментами. Я знову бачив яким натхненним може бути життя. Я став активним на роботі, тож незабаром отримав підвищення. Та й сам я знову почав відчувати себе чоловіком. За домашніми клопотами моя дружина зовсім забула про свої подружні обов’язки.
Але прийшов момент, коли я більше не міг приховувати правди. Того дня я зізнався дружині у всьому. Не знаю, скільки часу я мовчав би, якби моя кохана не потрапила в аварію. Але горе, яке наповнювало мене, повинно було кудись вилитись. Тож я заплакав прямо перед дружиною.
Плакав від жалю, що зруйнував сім’ю; плакав, що втратив кохання; втратив, що так довго довелось брехати. Дружина не сказала ні слова, лише теж заплакала. Я навіть не уявляю, що вона відчувала у той момент.
Останній місяць я просто не знаходжу собі місця. Відчуваю, що втратив якусь частину себе. Дружина підтримує мене, але я розумію, що це лише тому, що їй мене шкода. Боюсь, що коли я трохи оговтаюсь, то вона піде від мене і я втрачу усе, що маю.
Підкажіть, що мені робити?
