Я часто чула про заможних людей, які ставляться до працівників сфери обслуговування із зневагою. От такий випадок трапився і зі мною

Не раз я чула про випадки, коли заможні люди поводять себе зверхньо стосовно менш забезпечених. Раніше про таке я лише знала від друзів, колег, але сама не стикалась. А тепер і сама втрапила у дуже цікаву ситуацію.

Було це років три тому, коли я працювала у швейній майстерні. Щоправда, була тоді новенькою і мала посаду молодшої швеї. Сама майстерня належала моїй тітці, тому в моїх інтересах було не просто відпрацьовувати свої години, а старатись на авторитет швейної. А ще й до того, я тоді була дуже молода дівчина, яка тільки закінчила коледж та хотіла працювати за спеціальністю цілодобово.

Коли я прийшла на роботу, то майстерня вже була однією із найпопулярніших в місті. Саме тому до нас часто приходили навіть заможні люди. Ми старались поводити себе максимально виховано та у всьому догоджати. Бажання клієнта – наш закон. Тому раніше всі завжди залишали хороші відгуки про мою роботу. Я була щасливою, що ще ніхто і слова кривого не сказав.

Та якось прийшла молода жінка у вишуканому брендовому одязі і ще як вона увійшла, то я зрозуміла, що вона налаштована не дуже дружелюбно.

– Дівчинко, гайда сюди, ти мені потрібна! – почала кричати жінка, навіть не привітавшись.

– Добрий день. До ваших послуг, мене звуть Кароліна, чим можу вам допомогти? – доброзичливо почала розмову я.

– Ось у мене є така голубенька тканина, мені потрібна сукня із неї на вечір.

– Вибачте, але пошиття сукні забере у мене щонайменше три дні. Спочатку потрібно зробити заміри, потім намалювати ескіз.

– Ти не чуєш мене чи як? Я прийшла сюди, плачу гроші і хочу отримати сукню через чотири години.

– Я прошу вибачення, але мушу повторити: ви зможете отримати замовлення через три дні, не раніше. Навіть, якщо я пришвидшусь, то все одно раніше не вийде, у мене вже є записи і вони зробили замовлення раніше, тож і віддати їм я мушу його раніше.

– Це що взагалі за розмова така? Та твої ті клієнти і мізинця мого не варті. А я якщо кажу робити швидше, то треба піти і зробити швидше.

Все ж таки я зрозуміла, що так просто мені з нею не розійтись, тому все відклала і пішла шити сукню із голубої тканини. Та і тут жінка від мене не відчепилась ні на секунду. Я думала, що вона піде у своїх справах, та вона всі ці декілька годин стояла над моєю душею та все коментувала.

Через сорок хвилин такої роботи вона не витримала і пішла геть із майстерні, голосно гримнувши дверима. Я була настільки сердита та ображена, що на емоціях вирішила помститися своїй невихованій клієнтці.

Все ж таки замовлення я зробила їй через три дні, як і обіцяла. Щоправда, суму взяла втричі більшу, аніж потрібно було. Але та панянка навіть не помітила цього, адже гроші були для неї простими папірцями.

Можливо, так вчиняти негарно, але все ж я вважала, що ці гроші стали для якраз вдалою моральною компенсацією за образи.

Оцените статью
Я часто чула про заможних людей, які ставляться до працівників сфери обслуговування із зневагою. От такий випадок трапився і зі мною