Я думав, що з сином ми пробудемо в лікарні максимум тиждень. Та склалось так, що і через п’ять лікарі не могли нас відпустити.

Коли наш син потрапив у лікарню, то лікар повідомив, що потрібно робити операцію на видалення гланд. Моя дружина була влаштована на неофіційну роботу, тому відпускати її ніхто не збирався. Я працював офіційно, тому керівник виписав мені лікарняний. Відповідно, із сином в лікарню ліг я. Правда, було там дуже незручно, спати на кріслі не з найкращих задоволень, та я подумав, що вже якось перебудемо.

Коли настав ранок операції, то ми ретельно підготувались, тоді прийшла медсестра і зробила укол. Син почав робити дивні рухи, а тоді прийшла знову медсестра і забрала Іванка. Потім забрали і інших діток із палати, а мого назад ніхто не привів.

Мене почало це все бентежити. Особливо, коли майже весь медичний персонал бігав по коридору, як ошпарений. Всім пацієнтам сказали не виходити із своїх палат та зберігати порядок.

З операцій почали вертатись інші діти, а мого Вані не було й не було. Такого довгого та виснажливого чекання у мене ще не було. Тоді в палату пройшла медсестра, яка покликала мене до завідуючого. В той момент я точно зрозумів, що щось сталось і моє серце почало калатати, як навіжене.

Сам Борис Вікторович мені сказав, що у мого сина сталось передозування наркозом і на мить його серце перестало битися. Після цих слів у моїх вухах запищало, а голова пішла обертом. Слава Богу, мені вдалось почути, що наразі все добре, щоправда, син тепер знаходиться у реанімації.

Ось думав я, що ми тут будемо тиждень, а довелось мені спати на підлозі в реанімації цілих п’ять. Лише тоді я усвідомив, яке це щастя, коли твоя дитина може з тобою говорити, торкатися, цілувати.

Зараз Іван вже дорослий і має свою сім’ю, а я досі боюсь, що в один момент він замовкне. Мені досі хочеться оберігати його, носитися як фарфоровою лялькою. Син навіть інколи робить мені зауваження, що при дружині ми з жінкою надто сюсюкаємось із ним.

А мені так хочеться берегти своє доросле дитя.

Оцените статью
Я думав, що з сином ми пробудемо в лікарні максимум тиждень. Та склалось так, що і через п’ять лікарі не могли нас відпустити.