Склалося так, що мої діти не мають бажання мені допомагати й доглядати. Я маю доньку і сина. Я завжди вважав, що коли мені потрібна буде допомога я можу на них розраховувати, але це виявилось зовсім не так.
Коли дітям було 2 і 3 роки моя дружина покинула цей світ. Тому я залишився сам з двома дітьми. Думаю зрозуміло, що ми жили на одну зарплату, якої не вистачало тому я шукав підробіток. Підробітки були дуже різні, часто я підмітав біля під’їздів, це трохи полегшувало наше становище. Чоловіки це сильна стать, принаймні я так думав про себе. Навіть не знаю, як мене вийшло не здатися, але дітей я не залишив. Я старався, щоб вони завжди були нагодовані, одягнені як усі, чисті. Згодом коли вони трошки підросли почали допомагати по дому. Я був впевнений, що мої діти не покинуть мене коли я буду потребувати допомогти.
Вони закінчили школу, потім університет, я одного разу підробляв у дуже відомих людей і розповів про своїх дітей, тому після закінчення університету їх взяли відразу на роботу. Вони обоє одружилися, я допомагав глядіти онуків, водив їх у садочок та забирав. З часом і онуки виросли та більше не потребували моєї допомоги. Я почав дуже сильно хворіти. Якось мені стало дуже не добре і сусід викликав швидку, мене забрали до лікарні. Я зателефонувала дочці, аби сказати, що я в лікарні й мені потрібно багато ліків.
Дочка не була рада цьому дзвінку і сказала, що все зрозуміла, але прийти особисто не може і надішле кошти брату і він купить ліки. Син прийшов у лікарні тільки один раз коли приносив ліки. Я дуже довго був у лікарні, але ні син, ні дочка не приходили. До мене часто приходив сусід, що викликав швидку.
Хоча мене і виписали з лікарні згодом, але я себе почував не набагато краще. Лікар наголосив на тому, що вже в мене такий вік, що краще було б як би хтось був завжди поруч і доглядав. Я в день виписки зателефонував до дочки аби вона мене забрала, але вона знову все переклала на брата. Коли син приїхав по мене він був дуже цим не задоволений і всю дорогу сварився з сестрою через те, що вона не приїхала по мене. Я це все слухав всю дорогу. Перед виходом з машини я сказав, що мені потрібен нагляд, але син тільки почав кричати на мене “у мене є своя сім’я, мені потрібно працювати, часу на догляд я не маю”. Ніколи не очікував це почути від власного сина.
Я вийшов з авто і подякував за те, що він знайшов час забрати мене з лікарні. Я сказав, що впораюся сам, не потрібно за мною доглядати. Син поїхав. Зараз мене допомагає сусід який викликав швидку. Коли мої діти стали такими жорстокими? Можливо я їх виховав не так? Чи у всіх є така проблема?
