Я вважаю, що я не повинна відчувати себе винною через те, що не люблю онуків! Але у нашій країні є стереотип, що онуки мають приїжджати до бабусі і дідуся. На вихідні і канікули доньки та сини приводять своїх дітей до батьків. Вони просять, щоб дідусь та бабуся забирали дітей з дитячого садочку, школи і водили на гуртки. Так у нас в країні заведено.
Колись я своїх дітей відвозила до дідуся та бабусі, а тепер мої діти виросли створили сім’ї і вимагають, щоб я сиділа з онуками. Вони вважають, що це мій обов’язок. А якщо я відмовлюсь, то буду безсовісною людиною і мені має бути соромно перед онуками.
Але часи змінились і сучасні дідусі та бабусі маю багато справ, а у моїх батьків коли вони були на пенсії крім будинку та городу нічого не було. Вони дивились за онуками, бо мали багато часу. Але у сучасних дідусів та бабусь багато різноманітних занять і вони можуть не доглядати за онуками. Зараз літні люди навіть після того, як виходять на пенсію продовжують працювати.
Через це я вважаю, що дідусі і бабусі не мають відчувати провину через те, що вони не хочуть сидіти з онуками. Вони мають право не любити дітей і це нормальні почуття.
У мене зараз конфлікт з дочкою через те, що я не хочу сидіти з онуками. Але я вважаю, що я маю право робити те, що хочу. Я не можу себе заставити сидіти з онуками через те, що відчуваю себе нещасливою з ними. А коли відмовляю дочці, то одразу відчуваю провину. Я знаю, що я маю позбутись цього почуття, але не знаю як.
Я спробувала зрозуміти чому я відчуваю почуття провини? Я зрозуміла, що є декілька причин. Перша причина те, що коли я була маленькою, то усі літні канікули я проводила у дідуся та бабусі. Отже, тепер маю забирати своїх онуків.
А другою причиною є те, що коли моя дочка була маленька я багато працювала і не мала на неї часу, тому я зараз маю їй допомагати і доглядати за онуками.
Я розумію, що я маю усвідомити те, що я нікому нічого не винна. Я маю думати про себе, але мені жаль дочку і я не можу їй відмовити.
Я не люблю своїх онуків, але нікому про це не можу сказати. Після цих слів усі відвернуться від мене.
Я також розумію, що моїм дітям і онукам потрібна здорова бабуся, а догляд за дітьми забирає багато сил. Тому потрібно подумати про себе і допомагати дочці тоді коли я захочу, а не через почуття провини.
