Чотири роки тому я не могла уявити собі, що можна вийти з квартири без макіяжу. Я вважала, що я маю бути з макіяжем навіть, якщо йду в магазин по хліб. А зараз я змінилась і ходжу на роботу та гуляю містом без макіяжу. Мені все одно, що про це скажуть інші люди. Я навіть в гості можу піти без макіяжу.
Колись я дуже переживала, що про мене скажуть люди і як відреагують знайомі коли побачать мене без макіяжу. Я завжди довго і ретельно фарбувала обличчя, підкреслювала підводкою очі та губи яскравою помадою. Колір помади і тіні підбирала до одягу, а потім йшла в магазин за йогуртом. А магазин знаходиться біля мого будинку і мені йти дві хвилини, а наносила макіяж я сорок хвилин. Я вважала, що маю витрачати цей час на макіяж, бо у магазині я буду неймовірною красунею. На те, щоб нанести макіяж йшло більше часу, ніж на сам похід у магазин.
Зараз коли я це згадую мені стає смішно. Але колись для мене це було дуже важливо і я багато свого часу витрачала на макіяж.
Минули роки і я зрозуміла, що мені цього не потрібно. Колись я переживала, що про мене думають інші, а зараз я хочу відчувати себе комфортно і мене не хвилює думка інших людей.
Я зрозуміла, що колись я дуже переживала через неважливі речі, а так жити не можна. Зараз я спокійно йду в магазин без макіяжу. Мені достатньо розчесати волосся. Я помітила, що жінок без макіяжу дуже мало. Вони не розуміють, що іншим все одно чи мають вони макіяж, у кожного своє життя і справи. А всі мої переживання через те, що люди про мене погано подумають, якщо я буду без макіяжу були моєю вигадкою.
