Ми з чоловіком прожили 17 років у шлюбі. Але нашому подружньому життю прийшов кінець. Зараз ми знаходимось у процесі розлучення. У нас є спільна донька Анфіса. Їй виповнилось п’ятнадцять і вона вже може сама вирішувати з ким із батьків їй залишитись.
Анфіса ніколи не ладнала з батьком, але мій чоловік вирішив схилити її на свою сторону хитрістю. Він вчинив дуже підло: пообіцяв доньці, що подарує їй окрему квартиру, якщо вона неправдиво свідчитиме про мене в судді, якщо розповість, яка я погана матір. Тоді, вже напевне, суддя прийме рішення не мою користь і вона залишиться жити з батьком. Про це все я дізналась випадково. Не люблю підслуховувати чужі розмови, але якось раніше повернулась з роботи та почула їх бесіду. Але найбільше мене вразило не те, що чоловік затіяв таку підступну, нечесну гру, а те, що моя донька погодилась на його аферу навіть не роздумуючи. Як тільки вона почула запропоновані ним умови, навіть і не подумала заперечити.
Мені огидно від вчинку чоловіка та доньки.
Я намагалася достукатись до неї. Але Анфіса вмикає ігнор. Вона не хоче зі мною це обговорювати, тому як тільки починається розмова стосовно даної теми, йде до себе в кімнату.
Я розумію, що не можу запропонувати доньці такий дорогий подарунок, як власне житло, й напевне, ніколи не зможу.. Уся моя нерухомість – це квартира у якій я зараз мешкаю. А чоловік переїхав до своєї коханки.
Не розумію, як правильно діяти. Це дуже підло зі сторони чоловіка та доньки. До того ж мені доведеться ще й виплачувати аліменти. Мій чоловік пристойно заробляє, для чого це все йому. Він же мене зрадив, а не я його. Можливо він затаїв на мене якусь давню образу й тепер таким чином мститься. Не знаю, яке життя тепер на мене чекає та як це все пережити. Адже, мене зрадили дві найрідніші для мене людини.
