Я маю два сини. Вони мають різницю у віці чотири роки. З меншим сином завжди все добре, він мене розуміє та допомагає, підтримує. Його звати Артем. А ось старший син зовсім інший. Від Антона не можна дочекатися допомоги чи підтримки.
Я часто думаю чому вони такі різні за характерами. Але найбільше мене дивує те, що не дивлячись на те, що вони такі різні кожен досяг успіху у своєму житті.
Ось напередодні великодніх свят ми разом зібралися на дачі. У нас така сімейна традиція.
Ближче до вечора ми вже всі були разом. Повечеряли та планували, що будемо робити наступного дня. Артем вирішив прибрати в підвалі, у нас там стоїть консервація, і разом з тим вибрати, що візьме з собою додому коли вже буде їхати. Він влітку допомагав мені робити закрутки.
Але на допомогу Артему ніхто не поспішав. Його дружина працювала дистанційно за ноутбуком, тому не пішла з ним. Але Артем не барився і не випрошував допомоги тому пішов сам.
Я попросила Антона, щоб він пішов допоміг брату і тоді також візьме собі щось із консервації. І дружина його була не проти взяти додому пару баночок з закрутками. Але Антон тільки засміявся та попросив дружину написати рецепт для консервації огірків. Вона написала та віддала листочок Антону, він віддав його мені й сказав:
– Ось візьми рецепт. Наступного літа як будеш робити закрутки зробиш огірки по цьому рецепту. А зараз допомагай сама Артему, нехай він з тобою поділиться.
– Що ти таке придумав? Я приїхала аби провести разом з вами час і відпочити.
– Ну от бачиш, якщо ти не хочеш, то я тим більше не маю бажання.
Він далі абсолютно спокійно переглядав відео у себе на телефоні. Я ледь стримала сльози. Ох і характер у мого сина. Дружині Антона стало соромно за його поведінку і вона сказала:
– Я піду допоможу Артему, разом швидше буде.
В результаті, обидва мої сини поїхали додому з однаковою кількістю консервацій. Ось тільки Артем зробив майже усе сам і поділився з братом, хоч і був втомлений після прибирання. А Антон удав, що робить дружині послугу беручи консервації, хоч і торба була не менша Артемової.
