В студентські роки Артем довго залицявся та дарував мені знаки уваги. Я спочатку не хотіла ніяких стосунків, тому всіляко його уникала. А коли почуття стали взаємними, то більше протистояти не змогла і ми почали зустрічатися. Через два роки хлопець запропонував мені вийти за нього заміж.
Моїй мамі кавалер дуже подобався. Вона не втомлювалась його хвалити, тому без зайвих роздумів я погодилась на одруження. Родичі не могли повірити, що парубок із заможної родини зміг закохатись у таку дівчину як я.
Артемова сім’я мала великий бізнес, частина його належала самому хлопцеві і після університету він повноцінно там працював та був в курсі всіх справ. Все це мало бути його назавжди, оскільки дітей в сім’ї, крім нього, більше не було.
Після весілля я дізналась, що вагітна. Тоді цій новині зраділи всі: і друзі, і мої рідні, і рідні нареченого. Щоправда, протікала вагітність дуже важко. Після пологів ще кілька місяців мені довелось пролежати в лікарні та відновитись.
Звичайно, набрану під час пологів вагу мені не вдалось скинути лежачи на лікарняному ліжку. Ба більше, я набрала ще кілька кілограмів. Та і зовнішній вигляд залишав бажати кращого, оскільки в мене не було сил та бажання доглядати за собою, як раніше. Тоді хотілось лише нарешті повернутись додому і жити нормально.
За цей період наші стосунки із чоловіком значно погіршилися. Я бачила, що він не дивиться на мене таким закоханим поглядом, бачила, що став байдужим. Він рідко до мене приїжджав, всіляко уникав зустрічей та вигадував цілодобові важливі справи.
Коли я повернулась додому, то думала, що все налагодиться, та стало тільки гірше. Артем навіть не міг лягти зі мною в одне ліжко, спав біля телевізора. Та і загалом його поведінка показувала, що вдома некомфортно.
А якось я намагалась поговорити із коханим, та він сказав мені фразу, що досі відбивається мені у голові:
– Та ти у дзеркало глянь, ти в кого перетворилася? Я ж з тобою в такому вигляді і на люди не вийду, соромно показати.
Я ніколи не думала, що таке почую саме від цієї людини. Невже так складно подумати, що такою я стала, бо народила тобі дитину, яку ти так чекав? Я забрала речі та пішла до матері. Тут уже знаходжусь понад тиждень. Поки що не хочу бачити Артема і сумніваюсь, що пробачу йому такі слова.
