«Я любила ганяти, як вихор, і моя бабуся напр0р0чила мені, що це не приведе д0 д0бра»

Коли була малою, то любила бешкети. А доглядала за мною здебільшого бабуся, бо мама цілими днями пропадала на роботі. Звісно, що бабуні було важко мене вгледіти, бо я як вихор носилася вулицями, залазила на високі дерева або піднімалася на високі скелі, що бовваніли над нашою хатою.

Треба зазначити, що ми жили серед гір. Тоді я й не знала про рівні дороги. А найбільшою спокусою для мене був велосипед, на котрому я мріяла навчитися їздити.

Велосипед стояв у сараї. Я часто крутилася біля нього. Почистила від бруду, що осів за тривалий час. Їздив на ньому п’ять років тому мій батько, який поїхав на заробітки і досі не повернувся.

Велосипед був завеликим для мене – я не досягала до педалей. Пробувала пролізти по під раму і таким чином могла крутити педалі.

Коли це зогледіла бабуня, то вперше на мене по-серйозному розлютилася і прорекла:

-Ти на ньому розіб’єшся!

Я мовчала, бо не знала що відповісти вкрай схвильованій бабуні. І дуже вже кортіло спробувати покататися на велосипеді.

Одного разу вистежила, що бабуся в ліній спекотний день здрімнула. І я вирішила скористатися моментом. Миттю осідлала двоколісну машину і помчала згори вниз до річки.

Можливо, все було б добре, коли б я уміла гальмувати. Але цьому, на жаль, я ще не встигла навчитися. «Моя машина» набирала все більшої швидкості. Від страху я заплющила очі.

Раптом мій велосипед застрибав і я болісно вдарилася об щось коліном. Відчула як усе тіло щось шмагонуло, і я опинилася в жалючій кропиві.

Опіки кропиви були нічим порівняно з тим болем, що пронизував моє коліно, як гуділо від удару в моїй голові. І скільки подряпин отримала від терену, що ріс на узбіччі.

Не пам’ятаю, як я добралася додому. Велосипед після цього випадку був непридатним для їзди – колесо вигнулося у вісімку.

Слава Богу, залишилася живою. Але бабусине пророцтво майже збулося – залишилося живою лиш завдяки верболозу, в якому заплутався велосипед. По-іншому потонула б у річці, яка в цьому місці була доволі глибокою. А я зовсім не вміла плавати, бо нікому мене було вчити цьому.

Оцените статью
«Я любила ганяти, як вихор, і моя бабуся напр0р0чила мені, що це не приведе д0 д0бра»