Я проживаю у багатоповерховому будинку, живу давно вже десять років. До цього часу не мала проблем з сусідами. До того часу поки поверхом нижче не посилилася сім’я. Чоловіка там не було лише бабуся, мама та двоє маленьких дівчаток.
Бабуся була вже в літах, весь час сиділа з онучками-близнятками, їм на вигляд по рочки три. А от молода матуся з ранку бігла, мабуть, на роботу, поверталася пізно. З сусідами вони не спілкувалися, якісь були похмурі. Лише дітки були неначе два сонечка.
Минулого тижня старша сусідка прийшла до мене, навіть не привітавшись почала погр ожувати. Виявляється, що їй заважає моя собака. В мене дійсно живе песик, породи пекінес, Броня. Він у мене вже не молодий, тому й не надто активний, так, що заважити він не міг. Я намагалася пояснити, що ми живемо у багатоповерхівці з поганою звукоізоляцією, тож повинні терпіти один одного. Та вона мене не чула, й обіцяла навести лад у всьому під’їзді.
На наступний день, стала свідком розмови цієї сусідки з іншою. Тут вже кішка заважала. Та саме погане в цій ситуації, те, що за всім спостерігають дівчатка. Їм бабуся, ще й наголосила, що всі тварини з мікробами, що вони небезпечні. З господарями тварин також спілкуватися не дозволяє. Пояснювала вона все дітям нецензурними словами.
Дуже жаль, що маленькі спостерігають за такою поведінкою рідних, адже вони в такому віці, коли формується світогляд. Та видно, що бабуся не надто переймається цим, ймовірно що вони виростуть такими ж.
