Вже кілька днів чоловік ходить на мене ображений. Я йому сказала, що не хочу запрошувати на своє свято його батьків. А він почав їх захищати й ми посварили. Я не знаю, кому ще можна виговоритися. Тому вирішила написати сюди.
Річ у тому, що його батьки, особливо мама мене взагалі не люблять. Тому, думаю не сильно образяться, якщо не отримають запрошення. Я з ними посварилася ще до весілля. Свекруха почала обзивати мене гулящою (та словечками ще гіршими, мені просто соромно таке писати), коли дізналася, що я вагітна. А після народження сина усіляко намагалася переконати мого чоловіка, що вони геть не схожі. Я також не мовчала й ми з нею висловили одна одній все що думаємо. Після того так й не помирилися. Навпаки, навіть кілька разів посварились ще більше.
Ні вона, ні я не ходили на свята, які ми влаштовували. Це стало неписаним правилом нашої війни. А чоловік намагається мене з нею помирити. Я сказала, що це станеться лише коли вона першою попросить пробачення. А він ображається. Я не витерпіла й посварилася з ним. «Значить на мене ти ображаєшся, а на свою маму ні» – кричала йому я. Та він сказав, що йому важко обирати між двома найважливішими жінками у житті й неприємно, що ми вже кілька років живемо у стані війни.
Я не хочу запрошувати на свій день народження батьків чоловіка
