Мене звати Василина. Я заміжня уже п’ять років. Мого чоловіка звати Олександр. Чотири дні тому їздили з чоловіком до його батьків, щоб поспілкуватись з ними і допомогти їм вдома.
Увесь день я прибирала у їхній квартирі і варила їжу. Ввечері ми сіли вечеряти. Чоловік знову почав говорити, що я маю змінити роботу і більше заробляти. Мені було не зручно перед його батьками.
Річ у тому, що свекруха зі свекром хочуть придбати новий телевізор і зробити ремонт у квартирі. Вони в нас просили фінансової допомоги, але ми не можемо дати їм цих грошей, у нас просто їх немає.
Ми з чоловіком планували купити пральну машину і поїхати відпочивати на море. Адже ми не відпочивали ніде три роки.
Я працюю вихователькою у дитячому садочку, зарплата у мене невелика, але я люблю дітей і ця робота приносить мені задоволення. Я не хочу звільнятись. Ми з чоловіком добре живемо і кожного місяця допомагаємо його батькам. Купуємо їм ліки та продукти. Але купувати новий телевізор, якщо у них працює маленький телевізор я не бачу потреби. Ми не маємо додаткових грошей, щоб оплатити їм ремонт.
Я розізлилась на них і сказала про те, що ми кожного місяця їм допомагаємо. Їжа, яка на столі приготовлена з продуктів, які ми з чоловіком купили.
Мої слова не сподобалась Олександру і його батькам. Він почав на мене кричати і говорив про мене погані речі. Я була дуже злою на них.
Коли ми приїхали додому я сказала чоловікові зібрати свої речі і поїхати жити до батьків. Я не хочу слухати його постійні докори, нехай свекруху зі свекром забезпечує сам.
Через два ні я подала документи на розлучення. Я не можу жити з чоловіком для якого у пріоритеті його батьки, а не наша сім’я.
Якщо завагітнію і піду в декрет, як Олександр збирається забезпечувати нашу сім’ю коли він більшу частину своїх грошей витрачає на батьків? Я хочу надійного чоловіка, щоб я була за ним, як за кам’яною стіною.
