Я народила вперше, отож я хотіла якнайбільше часу проводити з дитиною, для мене все нове, але мій чоловік не дозволив. Отож я була в декретній відпустці лише три тижні, саме стільки тривало моє лікарняне аби відновитися після вагітності.
Я працюю керівником великого підприємства відповідно й отримую престижну заробітну плату. Напевно це ображало мого чоловіка, адже він просто робітник зі звичайною заробітною платою.
Ще перед пологами він щось говорив за мою роботу, але я цьому не придала значення. А вже після пологів він конкретно заявив, що його зарплатні буде мало для нас трьох і мені потрібно вийти на роботу.
Я знову ж таки вирішила, що він жартує, адже це перша наша дитина, ми ще не знаємо як правильно її розуміти, але як виявилось він не жартував і говорив абсолютно серйозно.
Олексію було байдуже, що дитині потрібна мама, яка буде доглядати, годувати груддю та і взагалі зв’язок матері й дитини дуже сильний, як його такого маленького залишити.
Переводити дитину на суміш – не найкращий варіант, я мала багато молока тому потреби в цьому немає, і до того ж купувати суміші це трохи дорого.
Та мій чоловік не зупинявся повторювати, що я маю йти працювати й він досяг цього. Я не була у декретній відпустці. Добре, що ми маємо батьків, отож, то моя мама, то мама чоловіка доглядали за дитиною.
Та мені було дуже тяжко, декілька разів на день я приходила додому аби погодувати сина, цей ритм життя не для мене.
Одного дня мій керівник покликав мене на розмову. Спочатку я дуже злякалась і переживала, що він хоче мене звільнити та даремно.
Все було чудово. Директор повідомив, що я можу працювати дистанційно, а приходити в компанію лише на дві-три години на день. Чудова він людина, я була приємно здивована від цієї пропозиції.
Син став краще себе поводити, я постійно була разом з ним, він уже навіть був у мене на роботі, адже керівник і це також дозволив, він постійно спав і нікому не заважав. І такий графік роботи був для мене чудовим.
З домашніми справами мені допомагали наші бабусі.
Після цієї ситуації наші стосунки з чоловіком змінилися не в кращу сторону. Я ображалась на нього. Та іноді навіть була думка, що коли син трохи підросте я піду від чоловіка.
Пройшло два роки я все ж таки відпустила цю ситуацію і пробачила. Зараз я вагітна другою дитиною. Думаю, що я не зможу вдома нормально працювати з двома маленькими дітьми.
