Моя дружина вийшла на пенсію і я скажу лише одне – це жахливо. Про все по порядку.
Раніше ми з Аллою жили душа в душу. В нас виникали якісь побутові сварки, але вирішувались вони дуже швидко та, переважно, спокійною розмовою. Кожен з нас мав якусь справу, свої турботи на роботі. А після робочого дня, ми проводили час або разом, або хто як хотів.
Алла колись стала стверджувати регулярно, що в п’ятдесят п’ять років вийде на пенсію та буде , нарешті, відпочивати. Я не дуже вірив у її слова, як і наші діти, рідні й знайомі. Адже Алла завжди була дуже працьовитою та не могла всидіти без роботи. Проте вона таки зробила це.
Я був вражений її рішучістю та навіть радів, що дружина нарешті відпочине, але радість моя дуже швидко закінчилась. Хто ж знав, що вона стане такою набридливою та сварливою жінкою?
Кожного божого дня в нас якийсь конфлікт з емоціями та галасом. Алла весь час до мене чіпляється та влаштовує сцени, бо їй все не подобається. То я не так стою, то не так лежу, то не так глянув на неї, то не під тим кутом поклав серветки на стіл.
Це абсурдно! Ну як так?! Я вже просив її вийти на роботу, але ж ні. Вона не хоче. Але при цьомуй нудно вдома. Подруг немає і не хоче їх заводити, а от мене мучити дуже хоче. Довподоби таке, чи що?
Я не маю сил після робочого дня ще слухати декілька годин її монолог про події в її улюбленому серіалі! Ну просто не можу. Я хочу спокою. Ввечері, перед сном, або на кухні, я з радістю послухав би, але не одразу ж з порогу!
А її це дратує. Зараз сварки ще більші, адже я стараюсь затримуватись на роботі, щоб менше часу проводити з Аллою, а її це дратує.
Проте, думаю, що довго це не витримаю і подам на розлучення. Досить з мене. Вже три роки мучусь від її капризів.
