Раніше Ігор був нормальним хлопцем, який не цурався ніякої праці, заробляв не мільйони, але нам вистачало. Я ніколи не скаржилася ні на що, бо й сама працювала на роботі, свої забаганки могла забезпечити сама.
Ми з Ігорем після весілля почали жити разом. Тоді він ще працював у досить солідній компанії, але постійно хотів чогось більшого. Потім його друг запропонував йому зайнятися якимось неймовірно успішним бізнесом. Мій наївний Ігор довірився своєму бізнес-партнеру й вклав у справу всі наші заощадження. Той друг обіцяв гори золоті, гроші пачками, от він і повівся. Але люди не всі такі добросовісні, якими можуть здаватися. Друг взяв гроші й зник з кінцями.
Чоловік мій впав у страшну депресію. Я вже й не знала, як його повернути назад до життя, він і випивати почав. В той час нашу сім’ю годувала лише я, бо Ігор сидів вдома, не шукав ніякої роботи. Щось трохи батьки допомагали.
Навіть звістка про мою вагітність не змусила Ігоря якось оговтатися й почати шукати роботу. Моїх грошей стало катастрофічно бракувати. А Ігор їх тратити на випивку. Ні дня в нього не минало без пачки сигарет та пива. Коли мені вже стало важко ходити на роботу я поставила питання руба: “Або берешся за голову або нам немає чого тягнути й бути разом. Я й дитину маю носити й всію сім’ю на плечах тягнути? Ще трохи і я не зможу працювати й мені якийсь час потрібно буде бути з дитиною, що ми будемо робити? Жити на дитячі гроші?”
Чоловік пробудився. Подзвонив по знайомих, пішов на співбесіду і його прийняли на роботу. Він у мене не дурний, вмілий, таких чекають завжди. Його помітили, він добре себе зарекомендував.
Я сиділа вагітна вдома, а він по ночах на роботі. Начальник став йому довіряти, потім запропонував кращу посаду з більшою оплатою. Ігор без роздумів погодився. Пройшов курси й все вдалося. Зарплатня була в рази більша, а посада солідніша. Ігор знову став впевненішим в собі. Сім’ю тепер годував він.
Я половину вагітності й перші місяці після народження дитини сиділа вдома й не заробляла нічого. Тоді я й відчула, що Ігор став дуже зарозумілий. Коли я просила в нього якісь гроші, він або не давав, або казав мені, що я надто багато трачу “його гроші!” на якийсь непотріб, а ще постійно казав звітувати, що я купила на “його” гроші. Для нього люди, що заробляли менше, аніж він, стали невдахами й нездарами, які працюють за копійки й він всім вихвалявся, який він крутий. Постійно, при кожній нагоді це згадує, коли треба і коли не треба! Дуже швидко забув, як сидів на моїй шиї й тратив мої гроші на пиво. Я ж його тоді не просила звітувати, що він купив.
Тепер я навіть не хочу в нього нічого просити. Я вже взагалі не знаю, чи хочу з ним разом жити. Я не звикла його таким бачити й він нервує мене своєю поведінкою… Він став просто нестерпний!
