Я вирішив розповісти свою історію читачам, щоб вони не повторювали моїх помилок і ніколи не жили з батьками.
Коли мені виповнилося двадцять років я одружився. Я тоді був молодим і закоханим. Коли я запропонував своїй дівчині одружитись я навіть не уявляв де ми маємо жити. Я мріяв бути завжди з нею, обнімати її і цілувати.
Я був гордий, що перший зі своїх друзів наважився на такий важливий крок і одружився. Я тоді вважав себе дорослим чоловіком у якого є дружина. Поки мої друзі ходили на побачення, я був одруженим чоловіком.
Мої батьки були проти весілля.
– Ти ще замолодий, щоб одружуватись! Ти ще встигнеш створити сім’ю. Поживи у своє задоволення, а тоді будеш про дружину дбати. – говорили вони мені.
Але їм не вдалося мене переконати і я одружився.
Я радів недовго і я все частіше запитував себе: “Чому я одружився?” Моя дружина була на два роки старша від мене. У батька Олени був великий будинок, тому ми почали жити з ним.
Я спочатку навіть не помічав тестя, бо зі мною постійно була моя дружина. Але через декілька днів після весілля Іван Степанович почав говорити мені, що я маю робити вдома. У нього був великий город, корови, свині та кури. Він завжди сам усе робив, а тепер заставляв мене йому допомагати.
За цей час я зрозумів, що тесть – це не батько. Кожного ранку він будив мене о четвертій ранку, бо хотів, щоб я перед роботою допоміг йому:
– А ну вставай! Потрібно корови вигнати пасти і свиней погодувати! Ти одружився і тепер ти чоловік, тому нічого на ліжку лежати!
Я допомагав батькові дружини, а тоді їхав на роботу. Ввечері теж мав працювати удома. Ми жили у невеликому селі і люди там звикли працювати зранку до пізньої ночі. Мені приходилось виводити пасти корів, годувати свиней і курей. У саду я косив траву та рубав дерева. Крім цього усього в нього був город на якому росла картопля, помідори, огірки і кукурудза, який я теж мав обробити.
А ввечері я мав дружині ще допомогти приготувати вечерю і прибрати в будинку. Мої батьки живуть у місті і вони ніколи не мали ніякого господарства, тому я не знав, як це доглядати за тваринами та обробляти город.
Першого разу тесть мені на словах пояснив, що я маю робити. Коли я виконав його завдання і він прийшов подивитись чи все добре, то мені сильно дісталося від нього. Я не туди відвів корів і вони паслись на чужому полі.
Я розповів дружині, бо думав, що вона поговорить з батьком і все налагодиться. Але Олена сказала, що якщо батько сам справлявся з городом і господарством, то і я зможу.
Коли я приїжджав до батьків, то говорив, що не маю сил і більше не хочу жити в селі. Я мріяв повернутись додому. Батько мені тоді сказав, що не потрібно було спішити з весіллям і це був мій вибір, тому я не маю скаржитись. А мати додала, що я сам винен і потрібно було їх слухатись.
Я сказав дружині, що ми маємо жити окремо від тестя. Вона довго не погоджувалась, бо казала, що її батько уже немолодий і йому потрібна допомога. Іван Степанович теж сварився і казав, що у нього великий будинок, а я хочу на орендованій квартирі жити. Але я кожного дня наполягав на своєму і дружина погодилась, але поставила умову, що ми маємо жити у селі. Вона не звикла до міста і їй подобається свіже повітря та природа. Я погодився і ми орендували з Оленою невеликий будинок. Тесть сказав, що я не умію нічого робити, тому ми пропадемо самі. Мені було образливо, бо усього я не вмів, але лінивим ніколи не був.
Ми жили у будинку у іншому кінці села, а через чотири роки його викупили. Моя дружина хотіла завести корову та свиней, але я сказав, що я не погоджуюсь і якщо вона заведе тварин я піду від неї. Тільки після цих слів вона заспокоїлась.
Минуло три роки і у нас народилась дочка, а ще через два роки – син. Я кожного дня їжджу машиною до міста на роботу і добре заробляю. Мої діти підросли і переїхали жити окремо. У них свої сім’ї.
Останнім часом я почав вирощувати овочі та фрукти, мені це подобається.
Наші діти часто приїжджають до нас у гості, але якби син чи дочка попросились жити з нами я б не погодився. Я вважаю, що дорослі діти мають жити окремо.
