Я перестала приймати гостей у себе вдома. Тепер моя квартира – мій власний світ. А зустрічатись можна і в кафе

Після виходу на пенсію, я більше нікого до себе не запрошую: ні родичів, ні друзів. Можливо тепер вони вважатимуть мене непривітною, чи снобом, але мені немає ніякого діла до того, хто що про мене подумає – не той уже вік, щоб цим перейматися.

Перше, що мене підштовхнуло до таких кардинальних змін – елементарне небажання навантажувати себе зайвими клопотами. Кожного разу після приймання гостей додається безліч невдячної роботи. Це ж не лише у домі все треба поприбирати до їхнього приходу, а й після. Я вже мовчу про приготування їжі. В мене немає для цього ні зайвих коштів, ні бажання. Та й не бачу сенсу, коли так само можна зустрітися й посидіти у якомусь кафе. Для чого збирати людей у себе?

Але є ще одна причина й вона не менш важлива. Ні для кого не секрет, що кожна людина має свою енергетику. Й не завжди люди, які приходять до тебе, несуть позитив. Навіщо мені це все збирати у власній оселі? Часто після таких посиденьок, я відчувала, що з квартири зник комфорт і затишок. Все це мене підштовхнуло назавжди зачинити двері мого дому для сторонніх відвідувачів. Я навіть спати краще почала.

До того ж на пенсії й так більшу частину часу проводиш у чотирьох стінах. Тому навпаки хочеться десь виходити, гуляти, відвідувати цікаві заклади та заходи. І не переживаєш, щоб гостям вгодити.

А у місті, в якому я мешкаю, достатньо цікавих місць, де можна зустрітися з товаришами. Мені від таких зустрічей хочеться отримувати задоволення, позитив, тим більше поза домом для цього є всі умови.

Тепер моя квартира – мій власний світ. Я туди не впускаю зайвих людей. Може хтось подумає, що я відлюдькувата та негостинна, але це зовсім не так.

А ви любите приймати гостей у себе вдома, чи надаєте перевагу відпочинку на нейтральній території?

Оцените статью
Я перестала приймати гостей у себе вдома. Тепер моя квартира – мій власний світ. А зустрічатись можна і в кафе