Моя подруга Настя зібралась заміж й вирішила познайомити мене зі своїм обранцем. Вже після першої нашої зустрічі, у мене залишилися не самі приємні враження. Відверто скажу, він мені не сподобався. Я намагалася вмовити подругу подумати ще трохи, краще його роздивитись, але моїх слів вона до уваги не взяла.
Одного разу ми святкували День народження однієї з наших спільних знайомих у ресторані. Той заклад дуже сподобався Насті, тому на День закоханих вона попросила, щоб коханий відвів її саме туди. Роман погодився. Але замовлення для святкової вечері зробив мінімальне: два салати й по бокалу шампанського. Він навіть чайових не лишив офіціанту, забравши усю здачу до копійки. Насті було дуже не зручно у той момент. Всю дорогу додому він філософствував, що чайові взагалі давати немає сенсу, бо офіціанти, як і решта працівників отримують зарплату. А якщо не влаштовує заробітна плата, то це питання не до нього, а до їх начальства.
Коли у молодої сім’ї народився первісток, Роман приїхав у пологовий до Насті й настояв, щоб вона віддала подаровані для малюка подругами й батька гроші. А сам приїхав навіть без квітів.
Скільки заробляє чоловік, Настя навіть не здогадувалась. Він завжди віджартовувався, що у їх стосунках гроші не головне. А сам у цей час виділяв на сім’ю дві тисячі й вважав, що свій обов’язок годувальника й батька, він виконує максимально.
Я не раз пояснювала подрузі, що такі відносини не норма, що може бути інакше. Але вона настільки сильно кохала чоловіка, що закривала на це все очі.
Сім’я мешкала в однокімнатній квартирі, яка дісталась Роману у спадок від покійних бабусі з дідом. Всі комунальні послуги оплачувала Настя. А коли її батьки подарували подружжю двокімнатну квартиру, то вони почали здавати її в оренду. Вторговані кошти, як глава сім’ї, теж забирав Роман.
Та це не могло тривати вічно. Коли про такий сімейний статут дізналися батьки дівчини, вони вирішили втрутитись й напоумити доньку. Роману даний хід речей явно не сподобався. Він вирішив все повернути на свою сторону, запропонувавши дружині продати її квартиру й придбати позашляховик.
Тут, нарешті, й відкрились очі Насті, яка так беззаперечно довіряла чоловікові. Вона зрозуміла, що він не лише величезний скупердяй, а ще й досить підступний та хоче поживитися її коштом.
Жінка подала на розлучення. Роман заявив, щоб крім аліментів, вона не чекала від нього ніякої фінансової підтримки.
Рідні та близькі підтримали Настю. Вона була цілком самостійна: мала роботу, житло, дитину. А такий безтолковий чоловік їй ні до чого. Вона заслуговує кращого й обов’язково його знайде.
Настя почала звикати до самостійного життя. Пішла працювати. Одного разу до неї навідався рідний дядя. Він був досить заможний, а от власної сім’ї не мав. Чоловік дуже шкодував племінницю, яку спіткала така не проста доля й вирішив її порадувати, подарувавши позашляховик, про який, до речі, мріяв її колишній.
Якось Роман побачив дружину на тій машині. Він мало не лусну від заздрості.
В’їдливо запитав Настю:
– Кавалера заможного знайшла?
Колишня дружина лише посміхнулася у відповідь, сіла у машину й поїхала.
Вона обов’язково зустріне своє щастя. Того єдиного, який не буде жаліти для неї ні любові, ні турботи, ні грошей.
