Я працював водієм в її офісі. Пам’ятаю як зараз, що мене викликали забрати коробку з паперами з кабінету нової директорки офісу. І тут усе й почалося.

Про мене важко сказати, що я красень. Одягаюсь далеко не за модою. А за останні кілька років навіть набрав зайвої ваги. До того ж працюю звичайним водієм в одному з офісів величезної компанії. Зарплати вистачає як раз на мінімальні потреби, то ж не мав можливості побалувати себе гарною кавою чи смачною випічкою. Найчастіше це була дешева кава з магазину та сумнівні булочки. Мене часто викликали в офіс допомогти занести до автомобіля речі когось з керівництва та завести їх по потрібній адресі. Так сталося й того дня, який змінив моє життя.

Пам’ятаю як зараз, що мене викликали забрати коробку з паперами з кабінету нової директорки офісу. За звичкою швидко постукавши у двері я одразу їх відчинив і «ввалився» у кабінет. На мій подив начальниця саме в цей момент кусала пиріжка та чекала поки кавоварка зробить їй напій. Я вже почав вибачатися та хотів швидко вислизнути, аж тут вона спокійним голосом запропонувала мені залишитись та пригоститись кавою з її домашньою випічкою. Я не стримався перед спокусою смачно перекусити в приємній компанії. До того ж, все одно потрібно було чекати, поки керівниця закінчить обідню перерву. Під час короткої розмови жінка розповіла, що це рецепт її бабусі. Лише нещодавно вона знайшла його в старих записах.

Так трошки посидівши ми зібрали все необхідне та поїхали на інший кінець міста. Всю дорогу розмова не стихала. Вона розповідала про своє дитинство, про роботу, про життя. А я мовчки слухав. Якось серцем відчув, що їй просто потрібно було перед кимось виговоритись. За весь час, я сказав лише кілька реплік й далі їхав мовчки, лише кивками голови показуючи, що не пропускаю жодного слова.

Після цього наші зустрічі в офісі стали частішими. Бувало, що вона викликала мене до себе в кабінет тільки, щоб пригостити кавою та якимись солодощами. Мовляв, їй подарували, а вона на дієті. Я їй розповів про своє життя. Як служив армії на далекому сході, на самому кордні з Китаєм. Як ловили перебіжчиків через кордон. Вона у свою чергу поділилася, що два роки тому залишилась сама. Чоловік покинув її, навіть не пояснивши причини. Просто мовчки зібрав речі та зник. І весь час ми говорили, навіть забуваючи про роботу. Мені навіть було дивно, як вона так легко та спокійно говорить зі звичайним водієм.

Так минуло три місяці. Коли я черговий раз, вже навіть без запрошення прийшов до неї привітатись, то побачив її з букетом квітів в руках. Спочатку навіть стало прикро, що хтось може дарувати їй квіти. Вже під час розмови дізнався, що в неї сьогодні день народження і такий презент їй прислали з головного офісу. В один момент я зрадів та й одразу засоромився. В такий день, а я без подарунка. Вигадавши історію про невідкладну роботу я швидко побіг до найближчого магазину квітів й купив величезний букет червоних троянд.

Далі все закрутилось як у кіно. Після подарунку вона запросила мене до себе на день народження. Типу посиденьок з найближчими друзями. Коли я ввечері приїхав до її дому, то виявилось, що єдиним гостем був тільки я.

І ось ми вже кілька років разом. Мене геть не бентежить те, що ми займаємо практично абсолютно протилежні посади на роботі. Головне, що після кількох років ми все так само можемо говорити годинами за чашкою кави та смачними пиріжками за рецептом бабусі.

Оцените статью
Я працював водієм в її офісі. Пам’ятаю як зараз, що мене викликали забрати коробку з паперами з кабінету нової директорки офісу. І тут усе й почалося.