Зараз в мене ростуть троє дітей. Три прекрасних сина. Але зараз я виховую дітей сама, чоловік, на превеликий жаль, покинув наш світ на службі.
Квартира то в мене є, проте от роботи – ні. Я зараз все ще в декреті, проте виплат на дітей не вистачає, бо їсти треба, платити за комуналку треба, дітей доглядати треба.
Мені правда деякий час допомагав брат, але тепер він має власну сім’ю і треба її забезпечувати.
І в кінці кінців, мені довелося вийти на роботу. Я вирішила зекономити на дитячому садочку. Тому надіялась, що моя мама допоможе мені та буде сидіти з внуками. Проте це були лише мої надії.
Мама сказала мені, що не буде сидіти з дітьми. Це мої діти і я маю сама з ними справлятися. Бо ж вона мене з братом виростила самотужки, то і я маю так само все робити сама. Мовляв в неї голова болить від дитячих криків, тиск підіймається та й взагалі здоров’я вже підводить.
Добре, що хоча б свекруха допомогла мені. Ми з нею з самого початку були в дуже хороших відносинах, тому вона з радістю погодилася декілька днів на тиждень забирати хлопців до себе.
Тепер діти люблять більше свекруху, а не мою маму. Кажуть, що їм веселіше з нею, а з моєю мамою вони навіть толком то й не видяться. Діти перестали радіти її приходу і в цьому мама звинуватила мене. А одного разу, коли в телефонній розмові вона запросила нас в гості, я сказала хлопцям, щоб вони збиралися і ми поїдемо до бабусі, моєї мами, на що дітлахи відповіли:
-Ну мааамооо, ми не хочемо, в тої бабуні нудно! Давай краще дома залишимося! Або до іншої бабуні підемо, з нею весело!
Моя мама перепитала, що вони сказали, зробивши вигляд, що не почула, що малі сказали. Я зрозуміла, що все вона почула, а слова хлопців її заділи за душу. Після цього мама регулярно забирає дітей до себе та проводить з ними багато часу, щоб не бути тією бабунею, до якої онуки не хочуть йти та називають нудною.
