Одного разу я приїхала у гості до сестри. Вона живе у іншому місті і ми давно не бачились.
Зоряна живе у двокімнатній квартирі з чоловіком і двома дітьми. Вони не є бідними людьми, але про чистоту та порядок у квартирі вони не дбають. Я не є чудовою господинею і у мене не ідеальний порядок вдома, але я зрозуміла, що сестра живе у антисанітарії.
Усюди безлад, багато немитого посуду та брудна підлога. На стінах багато картин, а на підлозі килими. Вони усі сірі в пилюці і на них неможливо спокійно дивитись.
У них є морська свинка і клітку вони давно не прибирали, у кімнаті пахне жахливо. Вікна, ручки дверей і посуд увесь в жирних плямах. На підлозі розкидані речі та сміття.
У ванній кімнаті теж дуже брудно і неприємно пахне. Мені здається, що Наталя не знає, що таке губки і мийні засоби.
Вона запропонувала мені випити чаю і з’їсти печива. Я бачила, що вона мені чай налила у брудну, жирну чашку і мені було бридко з неї пити. Коли вона обернулась я вирішила протерти ручку чашки антибактеріальною серветкою. Я удала, що п’ю чай, але вона помітила, що я прикидаюсь.
– Я зробила несмачний чай? Може цукру додати? – запитала вона.
А я не знала, що їй відповісти, бо не хотіла признаватись, що мені бридко.