Я запам’ятав цю історію, яка трапилась зі мною ще коли я вчився у школі і ніколи її не забуду. Я ще й досі не розумію, як батьки мого однокласника змогли так негарно вчинити з друзями його сина.
Іван покликав мене у гості, святкувати його день народження. Ми з ним сиділи за одною партою і були найкращими друзями. Я дуже зрадів і з нетерпінням чекав святкування.
Ми з мамою купили йому іграшкові пістолети. Вони були дуже гарними, я і сам такі хотів. Моя мама мені завжди говорила, що на подарунках не можна економити. Тому ми купили недешеві іграшки.
Коли я прийшов до друга, то одразу йому подарував пістолети. Крім мене Іван запросив ще чотирьох дітей. Виявилось, що одна дівчинка купила такі самі пістолети, як і я. Мені через це було не зручно перед іменником.
Ми довго грались, сміялись і бігали. А потім нас запросили за стіл, на якому була маленька тарілка печива і чай. Ми швидко з’їли усе, що було в тарілці.
Ми потім трішки пограли, але відчували, що дуже голодні. У іменника теж бурчало в животі і він побіг на кухню.
Він повернувся з маленькою тарілкою супу і ми подумали, що зараз нас погоджують, але цього не сталось. Іван з’їв усе, а ми голодними очима дивились на нього. Нас нічим більше не пригощали і не було навіть торта.
А потім ми пішли додому, бо були дуже голодні і не змогли дочекатись вечора. Я не розумію батьків Івана, невже вони не змогли навіть торт купити для гостей і сина? А з вами колись таке траплялося?
