Якось так склалось у моєму житті, що мене вчили завжди берегти хороші речі. Ще з дитинства все найкраще стояло у далеких шафах чи забутих куточках. На світ їй витягалось лише на чийсь день народження чи на велике релігійне свято. На всі інші випадки були інші речі, не такі цінні. Так батьки мої робили, і так роблю я.
Я виросла, створила свою сім’ю, але звичок своїх не змінювала. І дітей вчила тому, що знала й сама. На весілля нам багато гарного посуду подарували, то я його так і залишила в коробках, заховала подалі, для особливої нагоди. У нас було достатньо посуду, який ми привезли зі своїх домівок, не хотілось псувати щось нове. За життя я лише двічі скористалась тими подарунками.
Одного разу донька подарувала мені парфуми. Я такої фірми навіть не знаю, але вона сказала, що вони дуже якісні і стійкі. Привезла мені їх із закордону. Ви не подумайте, мені дуже сподобався запах, але ж шкода було ними часто користуватись. Хто знає, коли ще мені зроблять такий дорогий подарунок? Те саме із кремами, які хтось приносив. Для чого це все марнувати, якщо є дешевші альтернативи, які не шкода використати і викинути.
Але час ішов. Мої діти створили власні сім’ї, тож приїжджають навідати мене не так часто, як мені б того хотілось. Чоловік помер, від серцевого нападу. І раптом виявилось, що я залишилась зовсім сама із горою речей, час яких так і не прийшов. Я зрозуміла раптом, що колись і я помру, так і не одягнувши ту сукню, не пообідавши з красивого посуду і не скориставшись дорогими парфумами на повну.
Вперше, коли я насипала їжу в новеньку тарілку, якій насправді було вже 40 років, то відчувала сором. Наче чула материнський голос, який казав: «А як гості прийдуть, ти їм що на стіл поставиш?». Але цього разу я не дозволила тому голосу зупинити мене. Бо ж яка різниця, з яких тарілок їстимуть гості, головне, щоб вони були поруч.
Гардероб перебрати виявилось набагато важче, адже з деяким речей я вже встигла вирости. А дещо я навіть жодного разу й не одягала. Щось віддала на благодійність, щось вдалось продати, а все інше вирішила залишити. Старий одяг, який я так берегла, викинула увесь. Для чого мені ці старі речі, коли стільки нового і цікавого.
Наступного разу, коли діти прийшли в гості і побачили мене дбайливо одягнену, напарфумлену і просто оновлену, то дуже здивувались. Сказали, що я стала виглядати молодшою.
Тому якщо ви, так само як я, відкладаєте щось на «особливий» день, то знайте, що саме ви можете зробити кожен день особливим.
