Я сам запросив сестру в гості, адже з того часу як вона виїхала за кордон ми ще й бачилися. Та вже за декілька днів вона набрид_ла мені своєю скупістю.

Звуть мене Микола, а мою рідну сестричку – Оксана. Річ у тім, що ще вісім років тому вона переїхала на постійне місце проживання до Чехії. Тож протягом цього періоду ми спілкувались лише по телефону та в соціальних мережах.

Чотири роки тому я знайшов свою долю і переїхав жити до неї у Бердянськ. Коли сестра вітала мене з одруженням, то я запросив її приїхати до нас у гості, покупатись у теплому морі. Тим паче все одно ж їхатиме кудись із сім’єю, то для чого зайве витрачатися?

Оксана моїй пропозиції була дуже рада. Тому через декілька тижнів ми з дружиною вже стояли на вокзалі та чекали на свою гостю. Із сім’єю приїхати не вийшло, то хоч сама прибула. До приїзду ми готувались довго, наготували купу страв. А коли вже їхали із сестрою додому, то заїхали у магазин по батон та водичку. Оксана вийшла з нами, пройшлась по магазину, на касу пішла сама. Поки ми розрахувались, то вона вже сиділа у машині та ласувала морозивом, а коли ми прийшли, то вона сказала, що воно досить смачне і ми можемо собі теж піти купити.

Я лише посміхнувся та сказав, що вдома у нас все є, адже ми готувалися. Ми приїхали, смачно повечеряли та лягли відпочивати. На наступний день сестра сама ходила до супермаркету, що поряд, а після сніданку вернулась туди, аби поскандалити за те, що їй не додали 20 копійок.

Коли Оксана розповідала нам про це, то ми навіть спочатку подумали, що це жарт. Але її аж розгнівала ця ситуація. Вона казала, що копійка гривню береже, а потім ненароком ті 20 копійок викотились із її кишені і ми мусили відсовувати диван, адже негоже, щоб гроші губилися.

Пробула в нас така гостя тиждень і, коли вона поїхала у Чехію, то я видихнув з полегшенням. Не думав я, що так важко поладнати із скупою людиною. А Оксана саме була скупою. Бо економні люди так не поводяться і не трусяться за одну копійку.

Ми з дружиною бережно ставимось до грошей, але з касирами за 20 копійок не сваримось, і я б не сказав, що ми живемо гірше, ніж сім’я сестри.

Оцените статью
Я сам запросив сестру в гості, адже з того часу як вона виїхала за кордон ми ще й бачилися. Та вже за декілька днів вона набрид_ла мені своєю скупістю.