Я страшенно не люблю, коли хтось чіпає мої особисті речі. А тут ще й якась незнайомка з потягу. Знали б ви, якою сердитою я була.

Інколи я не перестаю дивуватись, наскільки нахабними та безтактними можуть бути люди. І ось знову трапилось зі мною дещо неприємне під час останньої поїздки потягом.

Річ у тім, що сусідка по купе постійно брала в користування мій рушник. Мене це дуже роздратувало і я вирішила її провчити.

Жіночка їхала на нижній полиці, а я над нею. За дорогу я трохи змучилась та прилягла на своє місце відпочити, перед цим помила руки та повісила збоку рушник. Коли прокинулась, то його на місці не було. Спочатку подумала, що це в мене провали в пам’яті, а потім його принесла і повернула Людмила.

Я пояснила, що це засіб особистої гігієни і я не люблю розділяти його ще з кимось, а особливо із сторонньою людиною. Тим паче я бачила, що у жінки є свій. Вона лише невдоволено глянула на мене і почала читати газету.

Не минуло й двох годин як нова знайома знову взяла мій рушник. Сказала, що я була зла – не сказати нічого. Ну невже є настільки нахабні люди? Та емоцій показувати я не стала. Дочекалась, коли сусідка покладе рушник, а тоді поки вона засне і намастила рушник клеєм для взуття.

Як тільки жіночка прокинулась, то схватила мій рушник, як я й думала, та пішла вмиватися. А коли повернулась, то на її обличчі читався сказ. А потім вона відкрила рот, почала кричати на весь вагон і я зрозуміла, що фокус вдався.

Сказати їй мені було нічого. Потрібно нормально себе вести і тоді не будете потрапляти у такі казуси.

Оцените статью
Я страшенно не люблю, коли хтось чіпає мої особисті речі. А тут ще й якась незнайомка з потягу. Знали б ви, якою сердитою я була.