Я тобі в житті не зрAджувAлA, навіть думки такої не було. А ти, п0кuдьку, і двох тижнів не витримав, щоб у чужі трYсu не залізти?

Я росла у традиційній сім’ї і таку ж традиційну сім’ю створила і сама. На першому місці завжди була сім’я. Спершу потрібно було подбати про нове житло, зробити його приємним і затишним. Потім діти народились, їхнє виховання було понад усе. А коли я хворіла чи мене щось боліло – це було не важливо. Жінка – вона і в вогонь і в воду… Та й грошей якось на себе завжди не вистачало. Головне було дітям забезпечити щасливе майбутнє, а про себе якось потім…

Зараз я вже розумію, що не варто так собою нехтувати, але тоді це була єдина правда, яку я знала і мене навіть влаштовувало таке життя.

Час ішов, діти повиростали, одружились і стали будувати власне життя. Я стала не така вже й важлива для них, приїжджають не часто. Але я їх розумію, бо ж власна сім’я – понад усе. Зате я нарешті почала знаходити час і кошти на себе. Огляд в лікарні пройшла, вперше за багато років, тоді й виявилось, що потрібно операцію робити, пухлина у мене. Добре, що помітили вчасно, тому все минулось. Але варто було поїхати кудись на відпочинок, щоб відновитись. Тут і виникли проблеми:

  • Міша, у мене є білети в санаторій, мені потрібно поїхати підлікуватись. Вже завтра виїжджаю. Класно, правда?
  • Який ще санаторій? Зібралась свого чоловіка напризволяще кинути, а сама на лежаку загоряти? Я тебе не збираюсь відпускати.
  • А я й не прошу у тебе дозволу. Ти сам знаєш, що у мене операція нещодавно була, мені лікар порекомендував. А з тобою за два тижні нічого не станеться.
  • Ясне діло, кому яка різниця на рідного чоловіка? Головне самій відпочити. Знаю я ці ваші курорти, знайдеш там собі якогось чоловіка, він тебе швидко на ноги поставить. А я сидітиму вдома і чекатиму, як дурень.
  • Та що ти таке кажеш? Ніколи в житті тобі не зраджувала і в 50 років не збираюсь. Хочеш, ми і тобі путівку візьмемо, поїдемо вдвох? Тобі теж не завадить трохи відпочити, а то я бачу, ти починаєш вигадувати всяке.
  • Я ще здоровий чоловік, мені твої санаторії ні до чого.
  • Ну добре, не хочеш – не їдь. А от мені потрібно – то я й поїду.
  • Та можеш і не вертатись, раз тобі байдуже на мене.

Всього діалогу вам не перекажу, бо не пам’ятаю, та й неприємно згадувати, якої чоловік про мене думки.

Але відмовлятись від свого наміру я не збиралась. Все життя жила для інших, пора і про себе трохи подбати. Хіба ні?

Поки я збирала свої речі, чоловік вкрай розізлився і просто вийшов з квартири, гримнувши дверима. Я хотіла щось сказати, але вирішила вперто не зважати на його поведінку. Позлиться і повернеться, як і завжди.

Але все ж не збиралась залишати його напризволяще, тож приготувала немало їжі. Дещо залишила в холодильнику, щось заморозила. Загалом повинно було вистачити як мінімум на тиждень.

Оскільки мій чоловік так і не повернувся додому, мені довелось самій лягати спати і самій добиратись до вокзалу наступного ранку. Мені було сумно, але попереду чекав відпочинок.

Чоловік згадав про мене, лише коли я заселялась до готелю. А з моменту його скандалу минула вже ціла доба. Але я була рада чути його голос.

Я навіть вирішила собі, що він все усвідомив і тепер не буде набридати мені своєю ревністю.

 

З іншими жінками я познайомилась того ж вечора. Особливо привітною виявилась Марина, яка взяла на себе обов’язок усе мені розповісти і показати. Я була не проти компанії.

  • У нас тут дуже багато різного, ти точно знайдеш собі щось до душі. Головне не залежуйся на довго, а то пропустиш усе найцікавіше. Наприклад, чоловіків. Тут їх на кожен смак і вік знайдеться
  • Це дуже гарно, але чоловіки мене точно не цікавлять. У мене проблеми зі здоров’ям були, тож я тут виключно з лікувальною метою. До того ж мене чоловік вдома чекає, який і без приводу ревнує. Для чого його ще більше нервувати, він же ж мені спокою не дасть.
  • І у мене чоловік вдома, але ж потрібно інколи різноманіття. А тут як курортний роман. На два тижні щастя, а потім забули одне про одного. Ти не уявляєш, що втрачаєш. Я так кожного року розважаюсь. Діти вже дорослі, чоловік старий. А тут стільки свіжої крові. Я ж не кидати сім’ю забралась, а лише трохи відволіктись. І тобі б не завадило.
  • Ні, дякую, все-таки я чоловіка люблю і не хочу більше нікого іншого. Я скоріше чимось спокійним займусь. У вас тут є бінго?
  • Ну ти й зануда. Але як знаєш, мені більше дістанеться.

Я ще довго була під враженням від слів моєї нової знайомої. Невже дійсно багато хто приїжджає сюди, щоб розважитись? Не дивно, що мій чоловік ревнує.

Але мене це і дійсно не цікавить, я люблю своє тихе і спокійне життя. Мені не потрібне «різноманіття». Мені навіть стало шкода, що мій чоловік таки відмовився поїхати. З ним було б ще краще.

А санаторій мені сподобався. Тут дійсно багато чим можна зайняти час і насолодитись часом. Я такого відпочинку не мала ще відколи одружилась. Єдине, що чоловік так і не зміг лишити мене у спокої. Постійно дзвонив і розпитував. Але у всьому іншому – просто рай. Я Марині так і казала:

  • Добре тут. Не потрібно ні про кого дбати, окрім себе. І їсти не готуєш і гори брудної білизни немає.
  • Так, ти права. Це для жінки справжній рай. Я вважаю, що кожна жінка заслуговує втекти в таке місце, щоб відпочити і пожити для себе. А то домашнє життя може й задавити.
  • Не знаю, як я могла стільки часу відмовляти собі у цьому. Я вже відчуваю, що повернусь іншою жінкою.
  • О, я й не сумніваюсь. А це ти ще навіть із жодним чоловіком не фліртувала…

Чоловікові я звітувала щовечора. Він хотів знати усі подробиці і контролював мало не весь мій розклад.

  • Мені тут справді добре.
  • Звісно, що добре. Скількох чоловіків ти вже звабила?
  • Перестань, ніхто мені окрім тебе не потрібен. Я й не дивлюсь в їхню сторону.

До кінця відпочинку я вже не могла терпіти ці його ревнощі. Нам же ж не по 20 врешті-решт.

Можливо тому я й вирішила повернутись додому трохи швидше. Я вже встигла відпочити, а чоловік встиг набриднути своїми наріканнями. Зібрала валізи, попрощалась з Мариною і пообіцяла собі повернутись.

Додому я летіла як на крилах. Ще ніколи мені так радісно не було повертатись додому. Але даремно я так раділа. Вдома мене чекав немитий посуд, запах жіночих парфумів і чужа білизна на землі.

В спальні на мене чекав сплячий чоловік і якась жінка, в його обіймах. Далі все було майже як в тумані. Я зірвала з них ковдру і стала гамселити чоловіка голими руками. Думаю, його коханці теж дісталось. Але я на це й не думала зважати.

  • Кохана, перестань, дай усе пояснити…
  • Ах, кохана. Це ти до мене, чи до своєї пасії звертаєшся. Зраднику ти…
  • А чого ти хотіла? Залишила чоловіка самого вдома, поїхала розважатись. Сама там не з одним спала, а мені вже не можна? Думаєш, одними замороженими варениками мене вдовольнила?
  • Та з якими чоловіками, я тобі в житті не зраджувала, навіть думки такої не було. А ти, покидьку, і двох тижнів не витримав, щоб у чужі труси не залізти?
  • Та кожен чоловік зраджує, чого ти починаєш. Давай просто забудемо про це і будемо жити, як раніше.
  • Та я ніколи в житті не забуду, що ти зробив, вимітайся з дому.
  • І куди я піду? Ми з тобою 25 років разом прожили, це нічого не варте?
  • Судячи з твоєї коханки, яка вибігла з нашої квартири – ні.
  • А дітям що скажеш?
  • А ти за них не хвилюйся, вони вже давно справляються без батька.

Я не знала, що мені робити. Єдиним логічним рішенням було прогнати його з квартири. Вона нам була подарована на весілля, але записана на мене, тож у нього на неї жодних прав. Хай тепер робить, що хоче і спить, з ким хоче.

А я нарешті заживу, як хочеться мені…

Оцените статью
Я тобі в житті не зрAджувAлA, навіть думки такої не було. А ти, п0кuдьку, і двох тижнів не витримав, щоб у чужі трYсu не залізти?