Я стомилась бути служницею. Ми з чоловіком уже дванадцять років одружені за цей період жодного разу в квартирі не прибрав та тарілку за собою не помив. Усе маю робити я!
Я теж працюю, у мене дитина і домашні обов’язки. Я дуже втомлена, а йому все одно.
Одного разу я не витримала і вирішила більше не бути служницею:
– А чому ти не приготувала вечерю? Я прийшов з роботи голодний! – сказав Назар коли зайшов на кухню.
– У холодильнику є вчорашній борщ. Я почуваюсь погано, тому не могла нічого приготувати. Звіт потрібно дописати, бо завтра я маю його директору показати. Я сьогодні увесь день працюю, сама нічого не їла.
Моєму чоловікові були не цікаві мої справи він заглядав у холодильник у пошуках їжі. Чесно кажучи його уже давно я не цікавлю, він тільки думає, щоб він не був голодним і в квартирі було чисто. А чи важко мені після роботи наводити вдома порядок його не цікавить. Я маю кожного вечора куховарити, бо він любить свіжу їжу.
Він працює до вісімнадцятої години, а я до дев’ятнадцятої години. Але чоловік додому не спішить. Для чого йому спішити я ще не повернулась і їсти не приготовила. Від не буде голодним мене чекати, тому сидить на роботі і папери перескладує.
– Я не хочу борщу, а може ти зможеш щось приготувати?
– Ні, я втомлена! Приготуй сам! Або замов їжу додому. Я не повинна тобі прислуговувати. Бери і готуй!
– Ти ж знаєш, я не вмію готувати.
– Подивись у інтернеті там детально усе показано.
У цей вечір я дуже сварилась і сказала йому все що думаю. Згадала, що він ніколи не допомагає мені вдома і навіть тарілки за собою не може помити. Уся домашня робота на моїх плечах. Я не можу постійно усе сама робити, мені набридло прислуговувати. Він звик після роботи відпочивати і не звертає уваги на мої прохання.
На наступний день я зібрала речі і ми з сином поїхали жити до моїх батьків. Мені зараз набагато легше, бо не доводиться усю домашню роботу виконувати самостійно. Тепер я маю час, щоб почитати улюблену книгу, дивитись телепередачі і ніхто не вимагає у мене готувати їжу кожного дня.
Якби мій чоловік добре заробляв, то я б ще подумала чи розлучатись.Він отримує копійки і продукти я купую своїм коштом. Я зрозуміла, що більше не хочу жити з ним. Я більше не буду усе тягнути сама!
Колись я сподівалась, що він зміниться і буде ставиться до мене з любов’ю та повагою. А він завжди думав тільки про себе. Навіть коли ми з сином пішли від нього він навіть не зателефонував поцікавитись, як у нас справи. Потрібно було швидше з ним розлучитись і не витрачати на нього свій дорогоцінний час.
