Я завжди був доброю і нежадібною людиною. Якщо я міг чимось допомогти людям, то я їм допомагав. Я вважаю, що ми маємо добре ставитись інших людей.
Одного разу я вирішив віддати свою шкіряну куртку безплатно. Можливо комусь вона потрібна більше, бо я її уже давно не одягав. Я купував куртку за хороші гроші і одягав я її декілька разів.
Моя дружина порадила мені написати оголошення у одну з груп в інтернеті. Я написав, що віддаю шкіряну куртку безплатно. На наступний день до мене зателефонував чоловік з яким я домовився зустрітись о восьмій годині вечора біля під’їзду.
Я чекав чоловіка, але він на домовлену годину не прийшов.
Близько десятої години вечора до мене у двері постукали.
– Хто стукає? – запитав я.
– Це Назар, хочу куртку забрати. Ви говорили, що мені віддасте її.
– Назаре, ми з вами домовлялись зустрітись біля під’їзду о восьмій годині вечора, а зараз майже десята година. Ми з дружиною уже лягли спати. Приходьте завтра.
– Ні, завтра мені не вийде. Я хочу сьогодні! – крикнув чоловік.
Я подумав, що можу не віддавати цьому чоловікові куртку, але таки вирішив віддати. Я відкрив двері і вийшов в коридор.
– Ні, я не буду в коридорі міряти. Може ви запросите мене додому.
Я подумав, що можна і не міряти, бо я ж йому безплатно віддаю.
– У квартиру я вас не запрошу, бо дружина та діти уже сплять.
– Ну, добре.
Він приміряв і куртка йому підійшла. Чоловік узяв її та пішов додому.
У цей момент я подумав, що краще я її б викинув, ніж терпів таку наглість. Не цінують люди моєї доброти і не потрібно їм допомагати.