Я ніколи раніше не викликала поліцію, проте цього разу це був просто необхідний захід.
Я пізно поверталася від подруги, ми готувалися до іспиту. Моя дорога пролягала через парк. Я йшла дуже швидко, оскільки на лавках поряд прилаштувалися люди, які вживали спиртні напої. Менше за все мені хотілося вступати з ними в діалог, раптом я почула дитячий плач та переді мною постала дійсно жахлива картина: на лавці лежало немовля закутане в старий шарф, а навколо нього бігала зграя собак.
Я взяла палку, відігнала собак, взяла немовля на руки та раптом до мене підійшли дві жінки в стані сильного алк _огольного сп’яніння та почали вимагати віддати їм дитину. Одна з них почала стверджувати, що це її дитина та що вони відлучилися в магазин.
Не довго думаючи я викликала поліцію. Хай вона з ними розбирається. Увесь цей час мені довелося вислуховувати докори у свою адресу, жінки погрожували, що зараз прийде батько дитини та мені тоді буде непереливки.
На щастя, поліція приїхала швидко. Я розповіла про те, що сталося. Жінки своєю чергою озвучили свою версію того, що відбулося.
– Ця нахаба вкрала мою дитину! Хіба можна у матері забирати дитину? Я лише на хвилинку відлучилася до магазину, я багато разів так робила та нічого з дитиною не траплялося, чесно. Ось бачите, вона спить.
Працівники поліції поглянули на лавку, біля якої ми стояли. Там стояла недопита пляшка алкогольного напою та пачка печива. Вони викликали ще один автомобіль, який відвіз жінок до витверезника. Ми склали протокол та я описала все, що чула та бачила. Потім ми поїхали до дитячого будинку, щоб залишити там дитину, а потім працівники поліції довезли мене додому. Довелося пояснювати сусідам чому поліція довезла мене додому.
Не знаю як, та ці жінки з парку якось дізналися де я живу та одного вечора зустріли мене біля дому. Знову почалися погрози та крики. З’ясувалося, що горе-матір позбавили батьківських прав та вона цим дуже засмучена. та я думаю, що її більше турбує те, що тепер вона не отримуватиме виплат на дитину. Довелося мені знову викликати поліцію. Яким же було моє здивування, коли на виклик приїхали ті ж самі поліціянти, що й першого разу.
Арсен, працівник поліції, сказав, що це доля, взяв мій номер телефону та через декілька днів запросив на каву. Молодий чоловік сказав, що я йому сподобалась з першого погляду.
Згодом ми почали зустрічатися. Через чотири роки Арсен зробив мені пропозицію.
Зараз у нас вже двоє дітей та ми ще й досі з посмішкою згадуємо обставини, за яких ми познайомилися.
Не знаю, яка доля спіткала це немовля, надіюсь, що він потрапив до хорошої сім’ї.
