Я вирішила вступити в шлюб вдруге після того, як мій перший чоловік покинув цей світ. Мені 47. Я провела з покійним чоловіком та батьком моїх дітей 24 роки в безхмарному шлюбі. Ми ніколи не зраджували один одній. В шлюбі в нас народилось дві прекрасних донечки. Зараз донькам 23 років та 18 років.
Чоловіка я не можу сказати, що моє кохання до нього було більше як платонічна любов. Я любила його душу і те, яка він людина. Ми з ним були справді щасливі і добре жили. Я довго не могла оговтатися після того, як він відійшов до кращого світу. Проте сталося так, що через трохи більше року я знайшла того, хто показав мені, що кохати можна по-справжньому та всім серцем та з пристрастю.
І доньки помітили це. Старша донька з розумінням поставилася до мого вибору та підтримала мене. Навіть більше того – вона була щаслива та рада за мене. А от молодша сприйняла цю новину неоднозначно. Вона начебто і не була проти, але і не проявляла активної підтримки та цікавості до мого нового чоловіка.
З часом я з моїм коханим стали жити разом, а через деякий час тихо розписалися, а відсвяткували в невеликому ресторані, лише я, чоловік та доньки.
Проте мої стосунки з молодшою донечкою геть зіпсувалися. Вона, одного разу, випадково почула мою з подругою розмову, в якій я розповідала їй про двох своїх чоловіків та порівнювала їх. І сказала я, що цього чоловіка я люблю так, як не любила нікого до цього. Це не те, що донька мала почути. Далеко не те.
Тоді донька дуже сильно закрилася від мене. Так сильно, що навряд вийде повернути колишні стосунки. Не пише, не телефонує, не приїздить до мене. Ніяк не можу з нею ніяк зв’язатися. Але це вийшло в старшої доньки.
Старша розповіла, що молодша не перенесла моїх таких слів та тепер називає мене зрадницею. Мовляв я зрадила її та покійного чоловіка і тепер донька не має бажання розуміти мене та хоча б підтримувати зв’язок зі мною.
Що мені робити? Як вирішити цю ситуацію? Я люблю всіх – і чоловіка, і донечок. Я розумію доньку. Почути, що мама не любила її батька як чоловіка, а цей чужий дядько для мами став миліший – той ще шок. Я винна в тому, що допустила таку розмову. Але це правда, яку вона ніколи не зможе прийняти.
