Зараз я готуюсь знову стати матусею. І це уже буде третє наше маля. А з чоловіком та двома дітками ми проживаємо у маленькій однокімнатній квартирі. На розширення коштів нема, та і на все необхідне не завжди вистачає.
Мої батьки самі проживають у трикімнатній квартирі. Я у них одна дитина, тому і спадкоємиця одна. Батькам я вже неодноразово натякала на те, що було б добре помінятись з ними. А тепер, коли вагітна знову, то натяки стали зовсім прозорими.
Я знаю, що зараз багато з вас подумають погано про мене, проте не поспішайте з висновками. У батьків біля дому відразу знаходиться дитячий садочок, є власні фруктові дерева. Все літо вони проводять у селі на дачі, мають там город, ходять полежати на сонечку біля річки. Чому тоді не переїхати туди і зовсім?
Скоро мені народжувати і я вже відкрито говорю рідним, що хочу помінятись із ними квартирами. Та вони і слухати мене не хочуть, що не може не ображати. Мама сказала, що на дачі немає нормальних умов. Мене це відкрито дивує. Які людям похилого віку умови потрібні? Невже якісь палаци?
Щодо батьків чоловіка, то там і розмови нема чого починати. У Тараса є молодша сестра і батьки думають лише про неї, на сина наплювали. Ніколи навіть внуків провідати та порадувати не приходять. Хоча від доньки внуків у них немає, тільки ми подарували таке щастя.
Ось так воно несправедливо виходить у житті. Ти стараєшся, виховуєш діток, а дідусям із бабусями не це геть все одно. Вигідно прикидатись сліпими і приходити лише на Дні народження. А про те, як нам живеться один в одного на головах ніхто не думає.
