Я вже не знала, як заспокоїти подругу. В якийсь момент це просто перетворилося у маразм.

Ще три роки тому я вирішила для себе, що потрібно огородитися від соціальних мереж. Тож тепер використовую телефон лише для телефонних дзвінків, читання книг і пошуку різної інформації. І мене тішить, що я не залежна від Інтернету, як більшість молоді нині.

Правда, раніше і я страждала від такої хвороби, як соціальні мережі. Була зареєстрована скрізь, де тільки можна. Та й не тільки зареєстрована, а вела сторінки на найвищому рівні, збирала підписників. Кожне сердечко на пост було для мене окремим видом задоволення. На щастя, в один момент до мене прийшла думка, що все це неправильно і дурно.

Часто ми настільки зациклені на віртуальному житті, що не бачимо реального світу навколо нас. Я вчасно це усвідомила, а от моя подруга і далі залишилась у полоні мереж.

В Ангеліни є профіль у декількох соціальних мережах. Кожного дня вона робить фото, обробляє їх, виставляє, придумує підписи, а потім «труситься» над кожною вподобайкою. Нещодавно на неї підписався один хлопець і відразу понаставляв «лайків» під декількома фото. Ангеліна зайшла до нього, щоб побачити, що це за він. І як тільки побачила того красеня, то закохалась з першого погляду.

Володя був бізнесменом із чудовою зовнішністю. Все б чудово, та він одружений і має троє діток. Тепер Ангеліна не може спати днями і ночами, чекає, коли красень напише чи знову поставить вподобання на її світлину.

Я вже не знала, як заспокоїти подругу. В якийсь момент це просто перетворилося у маразм. По-перше, чоловік одружений і має сім’ю; по-друге, він просто оцінив фотографію, а не набивався у прихильники, це може взагалі нічого не означати. Не всі люди надають простому «лайку» так багато значення.

Ангеліна ж слухати мене відмовлялась. Нещодавно під новим постом знову з’явилась вподобайка від Вови і дівчина вже просто не витримала, написала йому перша з пропозицією познайомитися. І він відразу прочитав ту смс, але нічого не відповів.

Подруга впала в істерику. Адже зовсім не такої реакції вона очікувала. Чоловік її мрії просто взяв і проігнорував. Після того кожен мій день розпочинається не з горнятка кави, а з вислуховування плачів Ліни. Мені ж з цього всього лише смішно. Як можна так серйозно ставитися до віртуального життя?

Та, якщо подумати серйозно, то все це не смішно, а страшно. Люди реалізують свої бажання і цілі в соціальних мережах, замість того, щоб щось змінити в реальності. Лише на просторах Інтернету можна бути ким завгодно. Шкода тільки, що на наше життя поза межами соц.мереж це ніяк не впливає.

Оцените статью
Я вже не знала, як заспокоїти подругу. В якийсь момент це просто перетворилося у маразм.