Я їхала до мами у село. Сльози котилися градом з очей. Я такого не заслужила… Якої ж помилки я допустилася, намагаючись створити нормальну родину?

Немає нічого гіршого, ніж бути зрадженою на старості років. Залишитися без освіти, роботи, діток, будинку, на який витрачено скільки сил! А найбільш боляче від того, що тебе покинув чоловік, заради якого ти усім пожертувала в молодості. 

Вчора Михайло привів додому свою молоду коханку Євангеліну. Він повідомив, що відтепер ця дівчина буде жити в нашому будинку. Мені ж він сказав, що маю день на те, щоб вибратися геть. Я не розуміла причини такого ганебного ставлення до мене. Чоловікові я ніколи не зраджувала. Він був єдиним у моєму житті. Більше того, мені довелося покинути навчання через Михайла. Він був старшим від мене на 10 років. А я навчалася на четвертому курсі тоді.

Ми почали зустрічатися. Михайло був підприємцем. Мене приваблювала його позиція домінувати у родині. Тоді я думала, що саме таким має бути чоловік, що жінка має бути за ним, як за кам’яною стіною. Свого батька я не знала і ніколи не бачила, тому мене тягнуло до Михайла. Це вже, напевно, фройдівська психологія…

Однак тільки зараз я розумію, що мій чоловік був просто диктатором. Він вимагав, щоб я покинула навчання в університеті. Йому дружина вдома була потрібна, а не студентка якась. Тим паче, що забезпечити сім’ю він зможе. Я так і зробила. Боялася втратити Михайла. Мама дуже гнівалася на мене через це. Просила, щоб я поновилася у навчанні, що дівчині потрібна освіта. Однак мені було не до того.

Я 25 років тільки те й робила, що задовольняла примхи свого чоловіка. Я повинна була бути ідеальною дружиною і бездоганно виконувати всі свої обов’язки: прибирання у будинку, прання, щоденна праця на кухні. Чоловікові було складно догодити у їжі. Мені доводилося щодня готувати якісь ресторанні страви, щоб він був задоволений. Михайло заборонив мені шукати роботу, хоч я прагнула до самореалізації. З цим змирилася теж.

Найгіршим виявилося те, що я хотіла мати дітей, а чоловік – ні. Його влаштовувало таке життя. Дитина у нього була від першого шлюбу. Тому більше не хотів, щоб його спокій обривав дитячий крик та шум. Я не стала заперечувати чоловіку. Мама мене відмовляла від цього необдуманого вчинку. Вона стверджувала, що місія кожної жінки – народити дитину. Завдяки цьому можна стати щасливою.

Та я вже звикла до такого життя. Бути слухняною дружиною для свого чоловіка… Я нічого не хотіла змінювати у нашій родині. Тому більше не заводила розмову про дітей.

І ось вчора він привів молоденьку дівку. Її звали Євангеліною. Михайло сказав, що розлучається зі мною. Тепер його молода коханка буде господинею цього будинку. Я хотіла заперечити, що нікуди йти не збираюся. Однак Михайло нагадав, що ми уклали з ним шлюбний договір, за яким я не повинна була претендувати на його майно.

Він намагався мене втішити та давав кошти на перший час. Я відмовилася. Він зрадив мені. Моє серце було розбитим. Як він міг зі мною так вчинити? Я ж скільком пожертвувала заради нього! А тепер ось так, значить?

Я їхала до мами у село. Туди, де починалося моє існувавння. Поверталася у минуле. Сльози котилися градом з очей. Я такого не заслужила… Якої ж помилки я допустилася, намагаючись створити нормальну родину?

Оцените статью
Я їхала до мами у село. Сльози котилися градом з очей. Я такого не заслужила… Якої ж помилки я допустилася, намагаючись створити нормальну родину?