Я залишилася сиротою при живому батькові, але навіть не сподівалася, що зможу когось ще назвати мамою

У нас була хороша сім’я. Мама дуже любила тата, а він багато працював, щоб у нас було все необхідне. Для цього йому доводилося часто їздити у відрядження, але він ніколи не повертався без якогось подарунка для мене.

Одного дня я помітила, як мама плаче. Я намагалася її заспокоїти, але своїми словами викликала в неї приступ агресії. Тоді я не могла зрозуміти, що сталося, але згодом ситуація трішки прояснилася. Тато повернувся з тривалого відрядження, зібрав речі. На порозі перед тим, як іти він міцно мене обійняв, вибачився, що не може більше жити разом з нами та додав, що дуже сильно мене любить.

Після цього моє життя перетворилося на пекло. Маму, ніби хтось підмінив. Вона вже не була тією привітною жінкою, як раніше. Таке відношення у неї було не тільки до мене. У нас вдома стали з’являтися пляшки зі спиртними напоями, почали заходити якісь нові люди.

Часто, коли я поверталася додому, я не могла потрапити у квартиру, бо було зачинено на ланцюжок, а маму я не могла догукатися. Я сиділа біля дверей, доки мене не помічали сусіди. Бабуся з сусідньої квартири забирала мене до себе. Вона так добре ставилась до мене, що я навіть іноді думала, що краще б вона була моєю мамою.

Я ще пам’ятаю, як до нас у квартиру приходили якісь серйозні люди та погрожували мамі, що заберуть мене в дитячий будинок, якщо вона не виправиться. Після цих візитів ситуація трішки налагоджувалась, але не надовго. Через декілька тижнів все продовжувалося знову.

Пам’ятаю, як я з заздрістю дивилася на інших діток, яких за руку в школу вела мама або тато. Мені так не вистачало батьківської любові. Якось я навіть написала листа до свого тата з проханням забрати мене до себе. Я обіцяла, що не буду йому заважати та буду у всьому допомагати.

Лист я віддала мамі з проханням відправити його татові. Вона ж розірвала його прямо на моїх очах та заявила, що я йому не потрібна, бо у нього тепер є інша дружина та інша дочка. Тоді вона сказала, що це саме я винна в тому, що тато нас покинув.

Я вже ходила до школи, коли вчителька повідомила, що я маю йти додому, бо там трапилося горе. Коли я зайшла у квартиру, то нікого там не побачила. Добре, що сусідка мене помітила та забрала до себе. Вона розповіла, що моя мама стала ангелом й тепер буде спостерігати за мною з неба.

Після цього я потрапила до дитячого будинку, але ніколи не чекала, що мене звідти хтось забере, адже я тепер сирота. У тата є інша донька, а мама померла. Через мене ж це все й сталося. Так би я й виросла з думкою, що через мене в інших трапляються тільки нещастя.

Одного дня на порозі дитячого будинку з’явилась якась пара. Вони розмовляли з вихователькою та показували в мій бік. Це був мій тато, який прийшов, щоб забрати мене до себе. Тепер я не була сиротою. Мене любили у новій сім’ї. У мене тепер був не тільки тато, а й мама та молодша сестричка. Я зрозуміла, що моя біологічна мама просто не могла пережити розлучення, тому ненавиділа мене.

Я виросла в повноцінній сім’ї, але ставлення своєї рідної матері ніколи не забуду. Сподіваюсь, що я так не відноситимусь до своїх дітей.

Оцените статью
Я залишилася сиротою при живому батькові, але навіть не сподівалася, що зможу когось ще назвати мамою