Я завжди знала, що собака – найкращий друг людини. Це, звичайно, за умови, що господар дбає про неї та гарно годує. Але у мого пса є ще дуже корисна функція: відводити небажаних залицяльників від доньки.
Моїй Аліні всього шістнадцять. Така вже гарна дівка, що погляд відвести неможливо. Я знав та постійно помічав, що всі парубки за нею ходять. Вона мені нагадує дружину в молодості.
Загалом, не раз мою дочку відбирали та запрошували на модельні кастинги та на телебачення, але вона ще поки не готова, соромиться і так далі. Вона у мене дуже талановита і розумна дівчинка, крім того, що гарна. Але інколи ця врода приносить і проблеми. Хлопці просто пройти їй спокійно не дають своїми залицяннями.
Якось перед святами ми їздили до супермаркету на сімейні закупи, але список був величенький, тож ми поділили позиції і кожен пішов у різні відділи. Коли я ненароком біля овочів побачив дочку, то помітив, що уже хлопців п’ять приходило до неї знайомитись. Я прямо таки роздратувався. Кожен підходив з приводом того, що не знає, як щось знайти або що краще обрати. Я все розумію, але ж Аліні лише 16. І мене така увага прямо лякає.
Та якось я помітив, що коли дочка гуляє із нашим псом, то до неї ніхто не підходить. Навіть сусід Макс, який ще з дитинства з Аліною товаришує, не наважується піднести їй сумку. Адже одного разу він зробив таку помилку і Тор відразу починає безперервно гарчати та злитися. Ось так нікому він до доньки і не дозволяє торкатися.
Ось я тепер і думаю, що цей пес недарма у нас з’явився. На всіх дівчат він нормально реагує, на чоловіків-родичів теж, а от про чужих мова інша.
Скоро Алінка вступатиме до університету. То що, виходить, треба віддати їй пса в гуртожиток? Нехай і там її оберігає.
