Зізнаюсь. Я втомився. Я більше не можу так продовжувати. Моє життя більше не є яскравим та веселим. Воно навіть спокійним не є. Весь час в напрузі. Весь час на нервах.
Все почалось Коли в нас з дружиною народились діти. Зараз їм по п’ять і три рочки. І моє життя перетворилось на рутину з однакових днів та дій. Встав, поїв, відвіз дітей в садок, робота, дорога додому, вечеря, догляд за дітьми, сон. І так по коду.
Я не маю часу на себе та свої захоплення. Не можу присвятити і пів години часу лише на себе. Не маю навіть десяти хвилин тиші. Діти весь час сваряться між собою, з дружиною на фоні втоми почались сварки.
Я почав більше працювати, щоб забезпечити сім’ю. Дружина також працює, але лише на пів ставки. На вихідних не відпочинеш, адже в суботу дружина йде з подругами на посиденьки, а я маю залишатись з дітьми. Няньку вона категорично не хоче брати.
Але ж я також хочу зустрітись з друзями та відпочити, поговорити, розслабитись. Проте мене не розуміють. Не хочуть чути. А в неділю я відсипаюсь пів дня та намагаюсь морально підготуватись до наступного робочого тижня.
Тому, не витримавши я погодився на пропозицію друга поїхати на відпочинок до Болгарії. В мене є проблеми зі здоров’ям, які не дають мені можливості йти захищати нашу країну, тому я вільно можу виїжджати за кордон.
Я зібрав речі чергового суботнього дня, коли дружина знову залишила дітей на мене та пішла на посиденьки з подругами, відвіз дітей до своєї мами, все пояснив зателефонував на роботу, що беру відпустку зараз і поїхав на відпочинок.
Дружині ж написав повідомлення в месенджері, що поїхав на тиждень до Болгарії, відпочити та привести думки до ладу.
– Діти в моєї мами, продукти вдома є, закупив наперед. Побажай мені хорошої дороги та чудового відпочинку, люба.
