З Анею ми почали зустрічатися близько року тому. Мене з першого погляду привабила ця дівчина, я признався їй у своїх почуттях, а вона відповіла взаємністю. Якогось все дуже стрімко у нас розвивалося й вже через три місяці знайомства ми з’їхалися й почали жити разом.
Спочатку я був просто щасливий і нічого підозрілого не помічав. Але вже через кілька тижнів спільного життя я побачив, що Аня від мене щось приховує, з кимось таємно переписується, розмовляє, ховає від мене телефон й навіть пароль поставила на нього. Я настільки щирий з нею, що можу з легкістю віддати їй свій смартфон, мені приховувати немає чого, а вона щось явно не договорювала мені. Проте продовжувала прикидатися, ніби все в порядку й вона щаслива бути зі мною.
Я намагався повірити її розповідям, що це вона з подругами переписується, але це стало важко робити, коли вона почала повертатися додому пізно й з подарунками. Знову казала, що це їй подруга подарувала, колега по роботі, випадковий знайомий.
Остаточно все вирішилося, коли Аня поставила мене перед фактом, що вони зі знову ж таки “подругами” святкуватимуть дівич-вечір і її не буде кілька днів вдома, вона буде з дівчатами десь за містом.
Вона поїхала, а я залишився сам. Вирішив, раз дівчата відпочивають по-своєму, подзвоню другові й підемо кудись в бар, футбол подивимося. Але, щоб ви розуміли, у мене з Анею друзі спільні. І Андрій, мій близький друг, за сумісництвом хлопець Тані, однієї з подруг Ані. Я зателефонував йому, пояснив що і як, а він здивувався і сказав, що не зможе скласти мені компанію, бо вже запланував провести вечір з Танею, і про дівич-вечір він нічого не чув. Ось тут я вже відчув себе справжнім дурнем!
Заспокоївшись трохи, я подзвонив Ані. Вона відповіла не одразу, сказала, що за містом поганий зв’язок і вона не бачила, коли я телефонував. Вона була роздратована моїм дзвінком й наказала зайнятися чимось й не надокучати їй.
Я не знаю, як можна було так прорахуватися, але Аня сама ж себе здала. Після нашої розмови вона не перевірила, чи поклала слухавку. Очевидно просто відклала телефон на бік, сподіваючись, що зв’язок вже перервався. Я почув якийсь чоловічий голос і дуже голосний сміх Ані. Не буду описувати те, чим вони там займалися, але я ще хвилин 5 все те слухав. Дуже веселий дівич-вечір у них видався…А скільки всього нового я про себе почув за ці кілька хвилин й про наші, як Аня висловилася, “токсичні стосунки”…
Я зібрав свої речі й виїхав з тієї квартири, що ми разом орендували. І що найцікавіше, пройшов вже місяць, а з Анею ми так й не говорили після цього. Лише від друзів дізнався, що вона сильно ображена на мене й не розуміє, що сталося. Казала, що такого раптового розриву вона мені не пробачить…
