Ми одружилися ще десять років тому, тоді були ще дуже юні, тому вирішили не поспішати з дітьми. Планували спочатку упити власну квартиру. Квартиру ми купили досить швидко, тому вирішили ще трохи часу приділити собі й подорожувати. Ми відвідали багато нових місць та країн.
На сьомий рік нашого подружнього життя ми вирішили працювати над поповненням родини. Нарешті я завагітніла. Ми були дуже раді цій новині та очікували на маля. Дитина народилась в термін, здорова. Ось так у нас з’явилась маленька Софійка.
Напевно всі неодноразово чули, що діти це одна з перевірок для шлюбу. Отож ми добре справились з цим етапом. Чоловік завжди мені допомагав, він міг змінити підгузок або заколисати доньку, щоб я відпочила та навіть вночі вставав до неї. Чоловік дуже хороший, я щаслива мати такого чоловіка.
Через три місяці після народження доньки я дізналась, що знову вагітна. Я ще не наважилась розповісти чоловіку цю новину, але це зробили за мене. Зранку я себе почувала зле, почала крутитися голова і чоловік відвіз мене до лікарні. Лікарі самі йому повідомили новину про мою вагітність.
Як я зрозуміла він не був дуже радий цій новині, а точніше він взагалі був проти ще однієї дитини. Говорив, що ми не впораємось, адже перша дитина ще зовсім маленька і їй потрібно багато уваги. І до того ж йому доведеться шукати підробіток, бо нас буде більше і потрібно більше грошей на утримання сім’ї. Він нам хотів аби я позб _yлася дитини, але я цього не збиралася робити. Тому він мав обрати, або у нас буде ще одна дитина, або я подаю на розлучення.
Чоловік зробив вибір і вже через сім місяців у нас народився син. Важко було це факт. Діти потребували уваги, плакали по черзі. Ще й чоловік почав затримуватися на роботі, але я не здавалася, адже знала, що буде не просто. Діти росли, а наші стосунки з чоловіком ставали все гіршими.
Він почав приділяти мені все менше уваги, я думала, що це через те, що він почав більше працювати й відповідно більше стомлюватися, але потім я дізналась, що сталося. Коли мій чоловік приймав душ, а телефон лежав на ліжку йому прийшло повідомлення від іншої жінки, яка писала, що не може вже дочекатися зустрічі з ним.
Я можу все стерпіти та можу багато чого пробачити, але коли мені зраджують я терпіти не буду. Я подала на розлучення. Зараз я сама виховую двох дітей. Звісно живемо ми скромно, економимо багато на чому, немає власної квартири, але я не дозволю нікому так чинити зі мною.
