Я вже досить довго бігаю за нею, а вона робить вигляд, що їй до мене байдуже. Але у мене великий досвід із жінками, тож я знаю, що це не так. Проте їй вдається тримати свої емоції глибоко в собі і не дозволяти їм, керувати її вчинками. Але це не означає, що я здамся.
Я розумію, чому вона така насторожена. Ми вже не перший рік працюємо в одній фірмі і вона розуміє, я заволодів серцем не однієї жінки. Але жодну із ним не називав своєю і жодного разу не відчував до них того, що відчуваю до неї.
Та й її, мабуть, не один раз ображали. От вона й вирішила, що безпечніше буде триматись на відстані. Особливо з такими хлопцями як я. Я не можу її у цьому звинувачувати.
Але я знав, що доб’юсь свого, скільки б часу мені це не зайняло. Ми зустрілись в буфеті, коли окрім нас там більше нікого не було.
Я зайшов з далека, спробував розсмішити. Вона опиралась, але зрештою між нами зав’язалась приємна розмова. Виявилось, що у нас багато спільних тем і нам дуже цікаво одне з одним. Я побачив як з її обличчя починає спадати маска.
А потім я поцілував її. Довго, але ніжно. Але найголовніше те, що вона відповіла на мій поцілунок. Обережно і невпевнено, але ж відповіла. Потім так ніби згадала щось, відсторонилась від мене і втекла. Але я знав, що цей поцілунок змінює усе.
Вона більше не зможе робити вигляд, що не бачить мене, чи що не відчуває того ж, що і я. Рано чи пізно я доб’юсь її, чого б мені це не коштувало.
Тому що після стількох порожніх дівчат, до яких я втрачав інтерес після декількох зустрічей, вона єдина здавалась справжньою.
Мені хочеться бути поруч з нею і я доведу їй, що готовий чекати на неї і добиватись її. А коли вона нарешті повірить, що я змінився і готовий бути вірним їй, нас чекатиме довге і щасливе життя.
