Я ніколи не замислювався наскільки важливе місце в моєму житті займала моя дружина. Шкода, що розуміння прийшло лише коли вона зібрала речі та разом з дітьми покинула мене.
Разом з дружиною ми прожили понад сімнадцять років. Я гадав, що ми живемо нормальним життям. Як і у всіх інколи бували сварки. В цьому немає нічого такого, що дружина інколи може роздратувати. Ми мешкали в моїй квартирі. Одружились, коли дізналися, що Олександра вагітна. Це зараз я бачу, що не допомагав їй зовсім. Коли вона була в положенні, то виконувала всю домашню роботу. Не було жодного разу, щоб я прийшов з роботи й не було приготовано їсти. Речі наче як у казці завжди були випрані та попрасовані. Навіть зранку, о п’ятій годині, коли я збирався на роботу вона прокидалася й збирала мені сніданок та обід. Тоді я приймав це все як щось звичне.
Після роботи разом з друзями та колегами я міг прийти до нас та влаштувати посиденьки. Не обходилось й без алкоголю. Прибирала за нами звісно ж моя Олександра. Тоді я не знав, що потім, коли я спав, вона частенько плакала в іншій кімнаті. Кілька разів під дією алкоголю я навіть підняв на неї руку. А вона мовчала та нікому не говорила. Для всіх наших знайомих наша родина була ідеальною. Ніхто не знав, яке пекло я влаштовував після того, як вони йшли додому.
Коли народився перший син я не бачив дружину кілька днів. Святкував народження. Вже потім мені розповіли, що в лікарні була потрібна допомога, а до мене не могли додзвонитися. Для Олександри з народженням сина життя стало ще гіршим. Окрім турбот про мене потрібно було ще доглядати за дитиною, яка постійно вимагала уваги.
Малий був дуже неспокійний. По кілька годин міг плакати та не заспокоюватися. Я просто не міг винести цього дитячого крику, тому часто йшов з дому до друзів. В усьому звісно ж винив дружину, яка не могла впоратися з дитиною.
Через шість років народився другий син. Вже тоді Олександра почала жити тільки заради дітей. Ми не могли знайти спільної мови. Те кохання, яке нас поєднало давно забулось. Коли я втратив роботу через пияцтво, то родина залишись без грошей. Допомагали нам батьки. Неодноразово моя мама доводила дружину до сліз натякаючи, що в нас нічого не виходить, тому що вона погано старається. А вона мовчки плакала.
Останньою краплею стало те, що я зрадив їй з іншою жінкою. Скандалів не було. Просто в один день, коли я повернувся від друзів, то побачив, що дома нікого немає. Зник й одяг Олександри та дітей. На телефонні дзвінки вона не відповідала.
Через кілька днів вона сама зателефонувала та сказала, що подала заяву на розлучення. Замість того, щоб якось вибачатись та спробувати змінити ситуація я почав кричати на неї говорити, що без мене вона ні на що не здатна. Я до останнього моменту я не міг повірити, що вона зважиться на такий крок. Однак через кілька місяців ми стали один для одного геть чужими людьми. Мене ще й змусили платити аліменти на дітей.
Тепер я знаю, що таке жити без дружини. Життя перевернулося в один момент. У квартирі не прибрано, напівфабрикати стали моєю звичною їжею. Та й навіть деякі друзі відвернулись від мене після того як дізналися подробиці нашого життя. Тепер я покаявся у своїх вчинках та своїй поведінці. Але який з того сенс, якщо сім’ї вже не має.
