Я зрозумів, наскільки важко дружині приходиться кожного дня з нашими донечками-близнючками, які погано ладнають

Я відчув як це бути моєю дружиною.

Сталось це тоді, коли Діана потрапила до лікарні і їй довелося лягати в стаціонар. На декілька днів. Я взяв лікарняний щоб могти бути з дітьми, адже сталось це саме в той час,коли в садочку почались літні канікули. 

Веселощі почались з самого ранку. Я встав, попив кави, приготував для дівчаток сніданок та вирішив, що тепер матиму спокій і можу спокійно читати новини в телефоні.

Але ні. Я був дуже наївним, сподіваючись на спокій, коли вдома є двоє бешкетниць. Аня і Яна – близнючки. А ще вони погано ладнають між собою та завжди сваряться. 

Як тільки доньки прокинулись – одразу посварились. Все тому, що обидві хотіли, щоб я запліі їм косички. Але і Аня, і Яна хотіли одну й ту саму резинку, не зважаючи на те, що є ще дві ідентичних. Але їм потрібна була саме та. 

Потім я ледве їх погодував. Їм спершу не сподобалось те, що я зробив, а потім різко сподобалось. А потім вони посварились через кухлик, який я дав Яні. Бо там був намальований кактус і Аня теж хотіла чашку з кактусом. Але ту що в Яни, а не ту, що її. Бо кактус там вже не такий.

Далі, заспокоївши дітей, ми зібрались(слава богу без сварок) та пішли в магазин. Там дівчата знову посварились та мало не побились. Я вже з того стресу не пам’ятаю причину конфлікту.

Прийшли, вмили руки, перевдягнулись та я відправив дівчат гратись в свої кімнати. А сам пішов прибрати на кухні, прибрати іграшки та порозкидані речі.

Було доволі тихо, тож я дякував всі силам світу, що хоч прибрав я в тиші. 

Потім, перед сном, ввечері я повів Аню та Яну прогулятись. Думав, що свіже повітря зможе допомогти їм краще заснути. Та де там! Скільки казок я перечитав їм обом! А в них ще й різні кімнати, то поки я намагався вкласти спати Аню, Яна лізла мені на руки та дразнила сестру.

В підсумку Аня заснула в своєму ліжечку, а Яна в мене на руках. Я відніс доньку в її кімнату, тихенько закрив двері та пішов готувати собі вечерю і їжу на завтра. 

Все прибравши я впав на ліжко. Навіть в душ не хотілось вже йти. Лежу і думаю: “Якби зараз Діана прийшла та почала, як я, шуміти на кухні, голосно говорити, вмикати голосно телевізор, вимагати дати їсти та лізти з перегаром, щоб поніжитись в ліжку вдвох, то певно б вже я її зібрав та за двері виставив. А таке я їй часто влаштовую… Який же дурень! Та щоб ще раз я таке вчинив!”

З тих пір я всіляко допомагаю дружині. Чомусь раніше мені здавалось, що з дітьми легко, але це геть не так.

Оцените статью
Я зрозумів, наскільки важко дружині приходиться кожного дня з нашими донечками-близнючками, які погано ладнають