У моєму оточенні всі звикли до того, що я хлопець з досить заможної сім’ї й, відповідно, маю жити на широку ногу, а дівчина у мене має бути не проста. Хоча я себе багатієм ніколи не позиціював, батьки мої все життя тяжко працюють, щоб добре жити.
Мама моя завжди мене вчить, що жити треба з совістю і залишатися людиною. Бо ніхто не знає, як обернеться життя і, хто на чиєму місці опиниться. І дуже сподівалася, що я жінку собі знайду з такими ж принципами й таку, щоб любила мене.
Я відівчився у школі, потім у ВНЗ, почав працювати. Ніби усе було, але з дівчатами у мене серйозного нічого не виходило. Всі думали, що я шукаю невідь кого, перебираю. Але ні. Я часу на те, щоб перебирати не мав. Вже й мама зі сторони підганяла.
Доля звела мене з Мартою. Марта з багатодітної сім’ї, люди скромні, небагаті, але чесні й працьовиті. Марта працювала вчителем у школі. Коли я вперше привів її додому знайомити зі своїми батьками, моя мама була в захваті від неї. Напевно тому, що мама теж у минулому педагог, а Марта любить дітей, любить читати, готувати, стильна й розумна. Як вже мені потім мама сказала, я біля Марти не пропаду. Фінансове становище коханої моїй мамі було не цікаве, бо вона не хотіла, щоб я одружувався через гроші. Пояснювала все тим, що коли вони з батьком зустрілися, вони обоє були без гроша, але спільними зусиллями, підтримкою одне одного й любов’ю, вони нажили все те, що зараз мають і все ще у щасливому шлюбі.
Друзі всі були трішки здивовані. Всі дивувалися, коли чули, що вона з небагатої сім’ї, що вона жодного разу не була в косметолога, що вона не любить купляти собі одяг, не любить наносити макіяж і всяке таке. Дехто взагалі відкрито казав, що вона мені не рівня. З такими людьми я більше не мав сенсу спілкуватися. Моя кохана завжди мати доглянутий й вишуканий вигляд, виглядала ще навіть краще, аніж оці штучні дівчата моїх знайомих, які купу грошей вкладають в себе й шукають собі багатого чоловіка.
Ми зіграли невелике весілля. Марта продовжила працювати в школі, а я серйозно зайнявся сімейним бізнесом. Ось вже 7 років, як ми живемо разом. Більшість моїх друзів уже розвелися, бо не зійшлися цінностями. Хтось через те, що заробляв недостатньо, “мало” грошей додому приносив, хтось дітей не хотів, хтось сімейне життя перетворив на показуху в соцмережах. Ми з Мартою живемо так, ніби тільки-но закохалися. Я навіть подумати собі не міг, що здатен так сильно когось любить і так кимось дорожити. І не знав, що колись хтось так любитиме мене. Вона мене розуміє без слів, допомагає мені вести бізнес, коли треба, підтримає, обніме, заспокоїть.
На роботі вона професіонал, а вдома — ідеальна дружина й мама. Скільки разів вона мене брала за руку й казала, що ми все подолаємо, все буде добре. Такі миті найцінніші! Не гроші, а вчинки. Я з нуля почав свою справу і Марта була поряд кожну хвилину. Якби не Марта і наша донечка, я б уже давно опустив руки. Тому тепер я зустрічаю своїх старих знайомих і якщо вони раніше відверто кепкували з мене, то тепер заздрять, що у нас все так добре і ми щасливі.
