Як дізнався про вагітність, Іван втік, не з’являвся сім років. Коли врешті повернувся, то подав суд щоб залишити мене права на опіку над сином. Коли програв, то вирішив викрасти малого.

Трапилась з моєю подругою одного разу дуже делікатна ситуація. Точніше навіть не так. Моя подруга втягнула в проблеми силу силенну народу. Проте, якимось чином, сама вийшла сухенькою з води. Досі дивуюсь, як їй те вдалося.

Коли ми навчались в одинадцятому класі, моя подруга завагітніла від свого хлопця. Він був на рік старшим, вже навчався на першому курсі університету. Потрібно віддати йому данину, хлопець був здібним та дуже розумним. От тільки відповідальності в ньому за свої вчинки в нього було мінімум. Шкода. Коли Аня дізналась про вагітність, її це не злякало. Вона ж бо вірила, що хлопець в неї чудовий. Вони зможуть разом витягнути маленьку крихітку. Разом все простіше. Але ж ні. Коли Іван дізнався про Вагітність Ані, він ніби випарувався. Як водичка з чайничка. Днями Аня плакала. Шукала його контакти, в інтернеті всі його сторінки познаходила, проте все дарма. Хлопець ігнорував її до останнього. Аня навіть до нього додому ходила, там так ні хто й не відкрив. Про те, щоб позбутись вагітності й мови йти не могло. Подруга твердо вирішила народжувати, навіть якщо й доведеться ростити малюка самостійно. Довелося зізнатись батькам. Розмова була не з приємних. Але що вже правду таїти. Все одно дізнались би. Батьки, звісно, були шоковані, проте розуміли, що найтяжче зараз їхній донці, яку обманули. Вона ж бо по своїй ще дитячій наївності погано в людях розбирається. Та й що вже вдієш. Справа зроблена. Тепер потрібно шукати з неї вихід.

Через дев’ять місяців, у назначений термін, народився чудовий хлопчик. Дуже схожий на мою подругу. батьки Ані взяли на себе виховання малого, а вона пішла навчатись до університету. Закінчила факультет журналістики з червоним дипломом. Знайшла чудову роботу. Тобто навіть робота її знайшла на випускному курсі. Все складалось чудово. Синочок ріс здоровим та здібним. Завдяки підтримці батьків та близьких, найтяжчі моменти життя та становлення в ньому минули майже безболісно.

А про батька не було чути цілих шість років, аж поки, одного дня. Він не з’явився некликаним гостем на порозі Аніної квартири. Та ще пів біди, аби це було по доброму. Так ні. Чоловік прийшов до неї повідомити, що збирається подавати документи до суду, щоб забрати опіку над сином на себе, адже вважає Аню поганою матір’ю, яка не може дати дитині все необхідне. От тільки Іван не врахував, що Аня вже не та наївна дівчина, що була в школі. Справа була програна, ще навіть повністю не розпочавшись. Після програного суду Іван спробував викрасти сина зі школи. Тільки завдяки пильності вчителя цього не відбулося. У Ані після цієї ситуації посивіли коси, а малого довелося вести на терапію до психолога, бідолашний спати спокійно не може.

За весь час нашої дружби я чого тільки не пережила. Всяке ж в житті стається. Проте одне в мене в голові не вкладається – якого дідька спочатку ховатись та тікати від відповідальності, а потім учворити незрозуміло що, бо проснулись почуття батька. Що за дурня? Чому люди не можуть поводитися адекватно та відповідно до ситуації? Своєю дурістю тільки гірше роблять. майже всі ситуації тільки виглядають страшно, а коли за них берешся, то розумієш, що то дрібничка. Але все ж, як далі не складеться, Івана ні Аня, ні я не підпустимо до малого, ні на крок. Мав дух тікати та ховатись, то дотримуватися своєї позиції до кінця.

Оцените статью
Як дізнався про вагітність, Іван втік, не з’являвся сім років. Коли врешті повернувся, то подав суд щоб залишити мене права на опіку над сином. Коли програв, то вирішив викрасти малого.