Чоловік моєї сестри Яни, Єгор, виявився ще тим негідником, адже після розлучення вирішив, що в нього тепер не тільки дружини немає, а й дитини також.
Діло в тому, що моя сестра вийшла заміж чотири роки тому. За цей час в Яни з Єгором народилась донька Луїза. Але от сімейного щастя в них так і не виникло. Сварок стало ще більше і в підсумку вони розлучились.
От тільки Єгор вирішив, що якщо він розлучився з Яною, то Луїза тепер не його донька, а лише Янина. Дуже цікаве мислення. Зробити, то він перший, а як забезпечувати дитину, взяти на себе відповідальність – то це не до нього, а лише до Яни.
Тоді сестра пішла у відповідну службу, написала заяву на аліменти, бо самостійно їй важко забезпечувати таку крихітку. Вона потребує багато маминої уваги, а на повний робочий день з малою дитиною вкрай важко влаштуватись.
Коли Єгор про це дізнався, то почав надзвонювати Яні з претензіями, мовляв для чого вона це зробила, нащо, і яке він взагалі має відношення до забезпечення “її” дитини.
Скільки б Яна не пояснювали, але Єгор або справді не розумів, або навмисне дурня клеїв. Але зрештою, він став п0гр0жувати Яні, що знаю може щось трапитись, якщо вона не заспокоїться та не перестане з нього грошей вимагати.
Мені дуже шкода Яну і Луїзу. Тому я їм допомагаю як можу. А от чи зрозуміє Єгор, що Луїза була його донькою не тільки тоді, коли він був в шлюбі з Яною, в й залишатиметься до кінця життя? Знаючи його, то навряд.
