Їхав я одного разу додому з роботи, вже було темно. Тут мені зателефонувала мама. Я пристав до обочини та відповів на дзвінок.
Поки я сидів в машині та говорив з мамою – до мого автомобіля не поспішаючи підійшов старенький чоловік та обережно постукав у вікно. Я одразу опустив скло, сказав матері, що перетелефоную та запитав в старого:
-Ви щось хотіли, пане?
-Синку, слухай, то є таксі?
-Ні пане, але кажіть куди вам, я підвезу.
-Та мені он до приватного сектору, то хвилин 15 до нього їхати. – дідусь сів на переднє сидіння та продовжив говорити. – Я то вже не маю того здоров’я, щоб самостійно додому дійти, старий вже. Пройшов я вітчизняну війну, та й на другій світовій побував. А то я був в поліклініці. Черги великі от і не встиг на маршрутку. Сорок гривень в день на дорогу витрачаю, кожного дня в поліклініку маю їздити.
Я просто їхав та уважно дивився на дорогу, хоча ще більш уважно я слухав, що розповідав мені дідусь. І я розумів, що таких пенсіонерів та ветеранів, про яких забула держава дуже багато. Ну як багато. Якщо брати у відсотковому співвідношенні то так. Я не перебивав діда, лише уточнював дорогу та їхав з цим важким усвідомленням, що такі люди є і їм важко виживати.
-От тут за поворотом мій будинок. Ти тут зупинися, тобі буде легше розвернутися, а я вже пару метрів дійду до дому. Дякую тобі синку! – мовив старець та поліз до гаманця.
-Не треба нічого пане! Я від чистого серця, тому нічого від вас не візьму.
В старого сльози на очах з’явилися після моїх слів. Він подякував мені ще дуже багато разів та пішов додому. Я провів його поглядом до будинку, що від старості літ вже просів, впевнився, що він потрапив додому та поїхав додому.
І поки я їхав то думав. Що це ми маємо дякувати ветеранам, за те що відстояли колись нашу землю та нашу країну. Наступного дня я приїхав до дідуся(запам’ятав дорогу) з величезними пакетами продуктів та іншими необхідними речами. Я вирішив допомогти йому і хоч якось віддячити за його величезний вклад в наше майбутнє. Дідусь плакав від радості та від вдячності. І я й сам мало пустив скупу чоловічу сльозу.
