Якби декілька років тому мені хтось сказав, що я одружусь з жінкою зі села і переїду до неї жити я б не повірив. Але це зі мною і сталось.

Мене звати Андрій. Сьогодні у мене свято, мені виповнилося сорок чотири роки. Якби декілька років тому мені хтось сказав, що я одружусь з жінкою зі села і переїду до неї жити я б не повірив. Але це зі мною і сталось.

Усе своє життя я жив у місті. Мої батьки також були з міста. Мій батько пішов у інший світ коли я вчився в школі, а матері не стало після того, як я закінчив університет. Я був змушений сам про себе дбати і мені не було навіть з ким порадитись.

Після закінчення університету я відкрив свій бізнес, а через декілька років я став дуже добре заробляти.

Я придбав собі автомобіль, двокімнатну квартиру і зустрічався з дуже гарними дівчатами. А одного дня я усе покинув і переїхав у маленький сільський будинок, у якому не має ванни, воду я набираю з криниці, а туалет знаходить на вулиці. Подвір’ям бігають кури та гуси.

Дороги у селі не асфальтовані і коли випаде дощ, то скрізь болото та калюжі. Хоч у це важко повірити, але я тут щасливий і мені подобається жити у селі.

Я закохався в жінку зі села коли мені було тридцять дев’ять років, а одружився з нею через рік після знайомства.

Зараз я з усмішкою згадую своє життя у місті і розумію, що там я не був щасливим. Завдяки моїй дружині я зрозумів, що таке справжнє кохання. Олена дійсно мене розуміє, підтримує та поважає. Вона дала мені зрозуміти, що життя у тридцять дев’ять років лише починається.

Оцените статью
Якби декілька років тому мені хтось сказав, що я одружусь з жінкою зі села і переїду до неї жити я б не повірив. Але це зі мною і сталось.