Я народилась одразу після весілля батьків. Тоді був не найкращий період їх життя, оскільки грошей на все не вистачало, а тут ще й незапланована дитина. А от мій брат народився уже тоді, коли сім’я трішки стала на ноги, покращила фінансове становище. Я пам’ятаю, як вони раділи, коли дізнались, що народиться саме хлопчик.
От з часу народження меншого братика я і стала помічати, що йому дістається лише все найкраще. Все своє дитинство я чула фрази: «У нас нема на це грошей», «Ти вже доросла дівчинка», «Не вигадуй тут, це не предмет найпершої необхідності», «Доносиш за сусідською Юлькою».
Коли ми із братом виросли, то особливо нічого не змінилось, адже любов батьків до брата нікуди не поділась. Ми тепер мали свої сім’ї і окремі життя, але все одно напруга між нами спостерігалась. Тепер мене бентежило, що сина брата вони любили набагато більше ніж моїх діток. Я цим не переймалась би, бо знала, що сама віддаю їм величезну кількість любові. Але ж річ у тім, що діти ображались на те, що бабуся не так любить їх, як двоюрідного братика.
Кожен раз, коли приїжджали від них, то син та дочка завалювали мене питаннями про ставлення до них. Дурний той, хто каже, що діти нічого не помічають і не розуміють. Вони прекрасно бачать, що дідусь і бабуся не цікавляться їхніми справами, не радіють успіхам, в той час як у Вані випитують все.
Я вважаю, що така поведінка моїх батьків впливає на психіку дітей. Постійно вони стають на другий план. І навіть солодощі та фрукти їм дають ті, які не обрав інший внук. Вікуся із Миколкою постійно дивляться на це все і лише зітхають. Скільки разів вони брали участь в конкурсах та запрошували бабусю і дідуся, аби вони потішились за їх результати. Їм хочеться показати, що заслуговують отримувати любов. Але ніхто на це не зважає. І на ці самі конкурси та змагання не приходять.
Багато разів я говорила із мамою і батьком, намагалась донести їм, що така поведінка неадекватна. Але вони мені говорять, що це все дурниці і я просто драматизую ситуацію. Я не знаю, як буде далі, а поки що мені не хочеться ходити до родичів, які травмують моїх діток.
