Володя вчився в школі як усі. Коли вчив домашні завдання, коли ні. Старший брат пішов вчитися в училище після дев’яти класів. Вчився погано, сварився з батьками. Володимир спостерігав за своєю сім’єю, брат вчитися не хоче, мама з татом нервуються, що не довчиться, кине. На меншого сина в той час не звертали уваги. А Володя дивився на все те, і розумів, якщо і він буде поводитися так, як старший брат, то нічого в житті не достигне.
Нікому нічого не говорячи, хлопець вирішив вчитися добре. Вчителі дивувалися, як Володя так швидко став виділятися між своїми однокласниками. Ставить запитання на тему уроку, такого раніше ніколи не було. По оцінках видно, що вчиться старанно. Наразі його ставлять у приклад. Якщо хочеш досягти своєї мрії, до неї потрібно йти протягом життя. В одну хвилину не буде того, про що мріє людина.
Мама з татом Володі також помітили, що син змінюється. Його не потрібно заставляти вчитися, він сам сидить за столом, навчається. Іноді мама просить піти провітритися, з товаришами поспілкуватися. Та Володя відмовляється. Він хоче бути першокласним програмістом. А для цього потрібно багато знати. От він і йде до своєї мрії сам. Ніхто над ним не стоїть, не змушує. Мама дивиться на молодшого сина і вірить, що в нього в житті все складеться добре.
