В сучасному світі дуже важко знайти собі пару. Дівчата тільки й переймаються розміром гаманця свого обранця. Або ж надто зациклюються на зовнішності. Якісь моральні цінності, душа давно відійшли на другий план.
Якось і я аж надто багато вимог мала до пошуку хлопця.
І найпершим критерієм було, щоб він не вживав спиртних напоїв. Для мене це прямо табу. Не хотілося б пов’язувати своє життя з людиною, яка випиває. А потім ще діти підуть. І мучся все життя.
Також майбутній наречений повинен бути людяним, щедрим, добрим, відповідальним, наполегливим. Та і щоб любив мене, а я його.
На той момент я не переслідувала ніяких матеріальних цілей. Мене не цікавили ні квартири, ні автомобілі, ні власний бізнес, ні заможні батьки. Напевно, цьому я надавала мало значення через те, що сама виросла не в дуже багатій сім’ї.
Нас із братиком ростила лише матір. Тому їй було важко витягти все на своїх плечах.
Тож ось, я нарешті відшукала парубка своєї мрії. І наші стосунки проіснували близько року. Борис був також не з дуже заможної родини. Адже, крім нього, у батьків було ще п’ятеро діток. Після університету хлопець знайшов роботу за спеціальністю. І продовжував жити вдома, разом з матір’ю братом.
Отже, після року стосунків ми вирішили поєднатися вузлами шлюбу. На весілля покликали лише найрідніших. Тож ніякого пишного гуляння не було.
Коли після розпису ми з’їхалися, то насправді було не дуже легко. На фоні побуту виникало досить багато суперечок. А також доводилося боротися із ревнощами. Але, на щастя, ми завжди могли поговорити і домовитися.
Потім трапилося велике горе. Померла моя свекруха. А Борис дуже сильно переживав цю втрату. Навіть плакав. Хоча до цього дня я ніколи не бачила його сліз.
З часом все налагоджувалося: ми народили діток, коханий влаштувався на нову роботу. І в нашій сім’ї у фінансовому плані все значно покращилося. На новій роботі Боря швидко розвивався і завойовував нові посади.
А нещодавно ми навіть купили власну квартиру. Це було для нас справжнім досягненням. Адже стільки років доводилося поневірятися по орендованим домам.
Все було б прекрасно, якби не нові труднощі, що виникали в нашій сім’ї. Та ми з легкістю справляємось із всіма незгодами, що трапляються на нашому шляху. Попри те, що нашому шлюбові 8 років, я все ж таки впевнена, що живу саме з тою людиною, яка мені потрібна. Цьому чоловікові легко можна довіряти і точно знати, що він витягне тебе з будь-якої ситуації. Сім’я наша не багата, але й не бідна. Якщо можна сказати так, то середньостатистична. Але нічого більшого нам і не потрібно.
Моя подруга колись вийшла заміж за доволі багатого чоловіка, але ніякого спокою і гармонії в її житті немає. Постійні ревнощі, контролювання, сварки, образи. Жінка б давно розлучилась, та не хотілося б залишитися самій з двома дітками.
Я все ж впевнена, що на її місці точно не терпіла б . Якщо не відчуваєш себе комфортно в шлюбі, то для чого мучитися?
